КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК ПЕЧІНКОВО-НИРКОВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ У ПАЦІЄНТА ПІСЛЯ ОРТОТОПІЧНОЇ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ СЕРЦЯ
DOI:
https://doi.org/10.25284/2519-2078.3(96).2021.242151Ключові слова:
пересадка серця, печінкова та ниркова недостатність, токсична дія такролімусуАнотація
Вступ. Трансплантація серця залишається єдиним радикальним методом лікування кінцевої стадії серцевої недостатності (СН). У пацієнтів з СН часто зустрічається дисфункція печінки та/або нирок, що також погіршується при використанні штучного кровообігу, прийомі імуносупресивних препаратів і призводить до післяопераційних ускладнень та смертності.
Опис випадку. Хворий П., 49 років, після операції ортотопічної трансплантації серця поступив у відділення інтенсивної терапії (ВІТ) з ознаками поліорганної недостатності. У пацієнта запідозрили синдром відторгнення трансплантата, який виключили після детального клініко-лабораторного обстеження та за даними біопсії міокарду. Враховуючи виражену ниркову та печінкову недостатність, пацієнту у ВІТ розпочато процедуру гемодіаультрафільтрації з потоком 190 мл/хв; ультрафільтрація – 100 мл/год. Стан, що розвинувся, міг бути спричинений безпосередньою дією такролімусу, оскільки пацієнт мав критично високу його концентрацію в плазмі крові (>30 нг/мл), після стандартної рекомендованої післяопераційної дози (0,2 мг/кг на добу). За даними літератури, елімінація препарату забезпечується печінкою, а саме мікросомальним цитохромом Р450 3А4. Таким чином, у хворого, найбільш імовірно, мала місце недостатність печінкового метаболізму.
Висновок: Враховуючи дані системної токсичності такролімусу, важливо контролювати його концентрацію вже після першого прийому препарату. Діагностика метаболічних порушень на ранньому етапі дозволить попередити системну токсичність такролімусу. Еферентні методи у ВІТ є важливими інструментами для корекції печінкової та ниркової недостатності на фоні токсичної дії такролімусу.
Посилання
Aalap Chokshi, MD, Faisal H. Cheema, MD, Kenneth J. et al. – Hepatic Dysfunction and Survival After Orthotopic Heart Transplantation: Application of the MELD Scoring System for Outcome Prediction. J Heart Lung Transplant. 2012 June ; 31(6): 591–600. doi:10.1016/j.healun.2012.02.008.
| 
LiverTox: Clinical and Research Information on Drug-Induced Liver Injury. Bethesda (MD): National Institute of Diabetes and Digestive and Kidney Diseases; 2012-. Tacrolimus. [Updated 2020 Feb 17].
Maaike A. Sikma, Claudine C. Hunault, Johannes H. Kirkels et al. Association of Whole Blood Tacrolimus Concentrations with Kidney Injury in Heart Transplantation Patients. Eur J Drug MetabPharmacokinet (2018) 43:311–320.
|
Maria Rosa Costanzo, MD; Anne Dipchand, MD; Randall Starling, MD et al. – The International Society of Heart and Lung Transplantation Guidelines for the care of heart transplant recipients. J Heart Lung Transplant 2010; 29:914–956; International Society for Heart and Lung Transplantation
|
M. A. Sikma, E. M. van Maarseveen,E. A. van de Graaf, J. et al. – Pharmacokinetics and Toxicity of Tacrolimus Early After Heart and Lung Transplantation. American Journal of Transplantation 2015; 15: 2301–2313.
|
Rebecca A Pulk, David SSchladt, William S Oetting,et al. – Multigene predictors of tacrolimus exposure in kidney transplant recipients. J Pharmacogenomics (2015) 16(8), 841–854.
|
Shripad D. Chitnis, Ken Ogasawara, Björn Schniedewind, et al. – Concentration of Tacrolimus and Major Metabolites in Kidney Transplant Recipients as a Function of Diabetes Mellitus and Cytochrome P450 3A Gene Polymorphism. J Xenobiotica. 2013 July ; 43(7): 641–649.
|
Christine E. Staatz & Susan E. Tett. – Clinical Pharmacokinetics and Pharmacodynamics of Tacrolimus in Solid Organ Transplantation. J Clinical Pharmacokinetics volume 43, pages 623–653 (2004).
|
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
a. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
