@article{МЕЛЬНИЧЕНКО_ДМИТРІЄВ_НАЗАРЧУК_2022, title={ПОРІВНЯННЯ ПЕРІОПЕРАЦІЙНОЇ СЕДАЦІЇ ДЕКСМЕДЕТОМІДИНОМ ТА ПРОПОФОЛОМ У ПАЦІЄНТІВ НА ШТУЧНІЙ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНЬ З ТОРАКАЛЬНИМИ ТА АБДОМІНАЛЬНИМИ ОПЕРАТИВНИМИ ВТРУЧАННЯМИ }, url={https://jpaic.aaukr.org/article/view/256095}, DOI={10.25284/2519-2078.1(98).2022.256095}, abstractNote={<p><strong>Актуальність</strong>. Седативні засоби, що використовуються під час торакальних та абдомінальних оперативних втручань, можуть впливати на гемодинаміку, час екстубації пацієнта, тривалість перебування у відділення інтенсивної терапії та частоту виникнення делірію.</p> <p><strong>Мета</strong>. Періопераційна оцінка рівня седації пропофолом та дексмедетомідином, їх вплив на гемодинаміку з визначенням неінвазивного серцевого викиду (esCCO), часу екстубації, тривалості перебування у ВАІТ та частоту виникнення післяопераційного делірію.</p> <p><strong>Методи</strong>. В дослідження включено 121 пацієнт віком від 18 років, які перенесли торакальні та абдомінальні оперативні втручання, і в періопераційному періоді з метою седації отримували дексмедетомідин або інфузію пропофолу. Основним результатом дослідження було визначення часу екстубації та показників неінвазивного моніторингу гемодинаміки з вимірюванням серцевого викиду (esCCO) за допомогою монітору Nihon Kohden. Вторинними результатами дослідження були тривалість перебування у відділенні реанімації та стаціонарі, частота виникнення делірію.</p> <p><strong>Результати</strong>. Використання дексмедетомідину (n=52) як інтраопераційного та післяопераційного седативного засобу, на відміну від пропофолу (n=69), було пов’язане з швидшою ймовірністю екстубації (HR=1,65, 95% CI =1,23–2,21, Р=0,001). Більша тривалість операції була пов’язана зі зниженням ймовірності екстубації (HR=0,83, 95% CI=0,62-0,94, Р=0,029), а літні пацієнти мали меншу ймовірність швидкої екстубації (HR = 0,73; 95% CI = 0,62-0,94, P=0,005). Вихідні показники неінвазивного серцевого викиду пацієнтів групи пропофолу та дексмедетомідину були 5,9±1,1 л/хв і 6,1±0,6 л/хв відповідно. В кінці операції значення СВ були нижче вихідного рівня у пацієнтів групи пропофолу та дексмедетомідину на 11,9% і 6,6% відповідно. Не було значущого зв’язку між застосуванням дексмедетомідину та тривалістю перебування в реанімації, або випискою з лікарні (P=0,99 і P=0,54, відповідно) та частотою виникнення делірію у ВАІТ (P=0,25).</p> <p><strong>Висновок</strong>. періопераційне використання дексмедетомідину було пов’язане з більш ранньою екстубацією серед пацієнтів, що перенесли торакальні чи абдомінальні оперативні втручання, не впливаючи на тривалість перебування у відділенні реанімації та стаціонарі. Тривалість операції, старший вік та поява делірію – провідні фактори, що сприяли подовженню часу вентиляції. Враховуючи менш виражений депресивний вплив на показник неінвазивного серцевого викиду, схеми періопераційної седації на основі дексмедетомідину можуть бути альтернативою схемам на основі пропофолу з метою скорочення часу екстубації.</p>}, number={1(98)}, journal={PAIN, ANAESTHESIA & INTENSIVE CARE}, author={МЕЛЬНИЧЕНКО, М.В. and ДМИТРІЄВ, Д.В. and НАЗАРЧУК, О.А.}, year={2022}, month={Квіт}, pages={19–26} }