PAIN, ANAESTHESIA & INTENSIVE CARE
https://jpaic.aaukr.org/
Журнал «Pain, anaesthesia and intensive care»/ «Біль, знеболення та інтенсивна терапія» - професійний науково-практичний спеціалізований рецензирований (за участю міжнародних експертів) журнал, спрямований на просування передових медичних знань в області анестезіології, інтенсивної терапії та надання допомоги пацієнтам при невідкладних станах. Особливу увагу звертає на безпеку анестезії, мультимодальні підходи до контролю болю, сучасні підходи до клінічного харчування, поєднанню мультидисциплінарних підходів щодо лікування пацієнтів із поліорганною недостатністю та її профілактики; журнал висвітлює останні досягнення в області науки для поліпшення медичної допомоги для пацієнтів при критичних станах.Українська асоціація анестезіології та інтенсивної терапії= Ukrainian Society of Anesthesiology and Intensive Careuk-UAPAIN, ANAESTHESIA & INTENSIVE CARE2519-2078<p>Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:</p><p>a. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії <a href="http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0">Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License</a>, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.</p><p>b. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.</p><p>c. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. <a href="http://opcit.eprints.org/oacitation-biblio.html">The Effect of Open Access</a>).</p>ТРАНСФУЗІЙНА ТА ІНФУЗІЙНА ТЕРАПІЯ ПРИ МАСИВНІЙ КРОВОВТРАТІ. ЧАСТИНА 2. ФІЗІОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИКОРИСТАННЯ ЕРИТРОЦИТІВ, ЯК КОМПОНЕНТУ ГЕМОСТАТИЧНОЇ РЕСУСЦИТАЦІЇ
https://jpaic.aaukr.org/article/view/295000
<p>Масивні кровотечі (МК) залишаються основною причиною смертей, які можна попередити як при планових, так і при ургентних оперативних втручаннях, як при травмах, отриманих в цивільних умовах, так і при бойових пораненнях. Сучасні принципи лікування МК передбачають швидке проведення гемостатичної ресусцитації за рахунок швидкої трансфузії еритроцитів, що забезпечують транспорт кисню та факторів згортання, які активно втрачаються під час формування тромбів. Гемостатична ресусцитація МК не передбачає переливання ані колоїдних, ані кристалоїдних розчинів, які входили в алгоритми інфузійно-трансфузійної терапії геморагічного шоку протягом багатьох десятирічь. Кристалоїди на сьогодні залишаються першою лінією інфузійної терапії гіповолемії, викликаної крововтратою помірної інтенсивності, але при МК їх застосування повинно бути переглянуте в бік суттєвого зменшення. Звичка розпочинати інфузійно-трансфузійну терапію МК з колоїдних та кристалоїдних розчинів базувалася на хибному уявлені про те, що ліпше дати змогу витікати розведеній крові, а потім, вже після хірургічної зупинки кровотечі, відновити дефіцит еритроцитів/гемоглобіну, а також факторів згортання. За останні два десятиріччя було чітко встановлено, що таке уявлення хибне передусім тому, що розведення крові як колоїдами, так і кристалоїдами, призводить до клінічно значимих порушень коагуляції. Одним з провідних механізмів порушення коагуляції при розведенні крові є те, що при зниженні гематокриту менше 0,3, еритроцити втрачають здатність відтісняти тромбоцити до стінок дрібних судин і втрата тромбоцитів з кров’ю, що виливається з судин дрібного та середнього діаметру суттєво зростає. Крім того, рання інфузія колоїдів та кристалоїдів може суттєво підвищити артеріальний тиск (АТ), що може сприяти вимиванню з ушкоджених судин первинних тромбів. Оскільки більшість кристалоїдних розчинів мають вищу концентрацію хлору і нижчий рівень рН, ніж в плазмі крові, то вони можуть викликати гіперхлоремічний ацидоз, що може додатково погіршувати коагуляцію. В результаті цих механізмів надійного гемостазу вдається досягнути пізніше, об’єм крововтрати суттєво збільшується і об’єм гемотрансфузій, який потрібен для компенсації збільшеної крововтрати, теж суттєво зростає. Тому в цій роботі ми наведемо патофізіологічні обґрунтування потенційної шкоди від ранньої масивної інфузії як колоїдних, так і кристалоїдних розчинів, а також потенційної користі від раннього використання еритроцитарних компонентів крові (ЕКК), як ключового компоненту гемостатичної ресусцитації при МК. Зокрема, ми наведемо фізіологічні аспекти киснево-транспортної функції крові та транспорту вуглекислого газу, участі еритроцитів у коагуляційному каскаді та їх волемічну функцію. Всі ці фізіологічні обґрунтування переконливо доводять необхідність трансфузії при МК саме еритроцитів та плазми крові, а не заміщення втраченої крові розчинами колоїдів чи кристалоїдів.</p> <p>Ще одним патофізіологічно обґрунтованим методом зменшення інтенсивності кровотечі є пермісивна артеріальна гіпотензія, про яку ми вже згадували в нашій попередній публікації. У ній ми також окреслили принципи проведення трансфузійної та інфузійної терапії при масивній неочікуваній інтраопераційній крововтраті. В наступній публікації ми плануємо окреслити роль факторів згортання та тромбоцитів, як неодмінних компонентів гемостатичної ресусцитації, та розглянути роль теплої цільної крові за умов дефіциту чи відсутності цих ключових компонентів.</p>М.М. ПИЛИПЕНКОС.О. ДУБРОВ
Авторське право (c) 2023
http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0
2023-12-212023-12-214(105)293810.25284/2519-2078.4(105).2023.295000ВПЛИВ ВИДУ АНЕСТЕЗІЇ НА РАННЄ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНЕ ВІДНОВЛЕННЯ У ПАЦІЄНТІВ З ГРИЖАМИ ЧЕРЕВНОЇ СТІНКИ
https://jpaic.aaukr.org/article/view/295005
<p><strong>Вступ</strong>. Шляхи покращення відновлення після оперативного втручання спрямовані на зменшення хірургічного стресу, підтримку фізіологічного гомеостазу та реабілітацію пацієнта до базового доопераційного функціонального рівня. Значна кількість пацієнтів щороку оперується з приводу гриж черевної стінки. Одним з частих ускладнень є хронічний післяопераційний біль. Він може починатися як гострий післяопераційний біль, який важко контролюється, фактором, що його провокує, може бути опіоїдна гіпералгезія. Стратегія мультимодальної аналгезії передбачає комбінації анальгетиків для досягнення клінічно необхідної аналгезії при мінімізації значних побічних ефектів та зменшує залежність від будь-якого препарату і є важливим компонентом протоколів покращеного відновлення після операції (ERAS).</p> <p><strong>Мета роботи</strong>. Оцінити ефективність різних видів анестезії щодо післяопераційного знеболення та швидкості відновлення з позицій безпеки для пацієнта.</p> <p><strong>Матеріали і методи</strong>. У дослідженні взяли участь 66 пацієнтів, яким проводили хірургічне лікування гриж черевної стінки. Їх розділили на 3 групи за видом анестезії (загальна, нейроакcіальна та фасціальні блокади черевної стінки). Пацієнтів розподілили за ризиком анестезії. На різних етапах періопераційного періоду аналізували використання анальгетиків, оцінювали швидкість пробудження та інтенсивність болю за шкалою ВАШ в першу добу.</p> <p><strong>Результати і обговорення.</strong> Кількість пацієнтів з ризиком ASA II була більшою у першій групі (загальної анестезії), з ризиком ASA ІІІ – у другій і третій групах (нейроаксіальної анестезії та фасціальних блоків), що в деякій мірі вплинуло на вибір виду анестезії. За шкалою пробудження Aldrete після закінчення операції найвищий бал мали пацієнти 3 групи, як, відповідно, і найкоротший час переводу в післяопераційну палату. Післяопераційне знеболення з використанням наркотичних анальгетиків отримали 42 % пацієнтів 1 групи і всі пацієнти 2 групи одноразово. Пацієнти 3 групи наркотичних анальгетиків з метою післяопераційного знеболення не отримували.</p> <p><strong>Висновки</strong>. Вибір методу анестезії є важливим для досягнення ефективних результатів швидкого відновлення. Нейроаксіальні та фасціальні блоки сприяють швидшому відновленню та дозволяють зменшити або уникнути використання опіоїдних анальгетиків під час операції. Фасціальні блоки черевної стінки забезпечують тривале і адекватне знеболення у першу добу післяопераційного періоду після герніопластики черевної стінки.</p>Ж.О. УШНЕВИЧ
Авторське право (c) 2023
http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0
2023-12-212023-12-214(105)394410.25284/2519-2078.4(105).2023.295005ОПТИМІЗАЦІЯ ЕМПІРИЧНОЇ АНТИБАКТЕРІАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ ВЕНТИЛЯТОР-АСОЦІЙОВАНОЇ ПНЕВМОНІЇ, ЯКА ВИКЛИКАНА ГРАМ-НЕГАТИВНИМИ МУЛЬТИРЕЗИСТЕНТНИМИ ШТАМАМИ
https://jpaic.aaukr.org/article/view/295009
<p><strong>Вступ</strong>: Вентилятор-асоційована пневмонія - це одна із найбільш частих інфекцій, що розвивається під час перебування у відділенні інтенсивної терапії. Найбільшу складність представляють собою пацієнти, інфекція у яких викликана грам-негативними мультирезистентними штамами, які продукують декілька видів бета-лактамаз. Саме тому, емпірична антибактеріальна терапія вентилятор-асоційованої пневмонії потребує удосконалення та оптимізації.</p> <p><strong>Мета роботи</strong>: Порівняти ефективність двох схем емпіричної антибактеріальної терапії вентилятор-асоційованої пневмонії на основі застосування карбапенемів, аміноглікозидів та монобактамів.</p> <p><strong>Матеріали та методи</strong>: Це рандомізоване контрольоване одноцентрове дослідження. В дослідження включено 64 пацієнта віком від 18 років, у яких розвинулась вентилятор-асоційована пневмонія на фоні тривалої штучної вентиляції легень.</p> <p><strong>Результати</strong>: Застосування в якості емпіричної антибактеріальної терапії вентилятор-асоційованої пневмонії комбінації меропенема у поєднанні з азтреонамом супроводжувалося достовірним зростанням показників оксигенації, ефективним очищенням мокротиння від мікроорганізмів, зменшенням частоти розвитку резистентності та суперінфекції у порівнянні з пацієнтами, де була застосована традиційна схема емпіричної антибактеріальної терапії. Запропонована схема емпіричної антибактеріальної терапії також показала себе безпечною в контексті нефротоксичності.</p> <p><strong>Висновки</strong>: Застосування в якості емпіричної антибактеріальної терапії вентилятор-асоційованої пневмонії комбінації меропенема у поєднанні з азтреонамом супроводжувалося достовірним зменшенням тривалості проведення штучної вентиляції легень та скороченням перебування пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії, а показники летальності у пацієнтів групи дослідження виявилися дещо меншими, ніж в групі, де застосовувалась традиційна схема емпіричної антибактеріальної терапії.</p>І.Р МАЛИШЛ.В. ЗГРЖЕБЛОВСЬКА
Авторське право (c) 2023
http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0
2023-12-212023-12-214(105)455110.25284/2519-2078.4(105).2023.295009ВИБУХОВА ТРАВМА. АНЕСТЕЗІЯ ТА ІНТРАОПЕРАЦІЙНА ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ НА РАННЬОМУ ГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ (ПОПЕРЕДНЄ ПОВІДОМЛЕННЯ)
https://jpaic.aaukr.org/article/view/295012
<p><strong>Вступ</strong>. Вибухова травма – це бойове багатофакторне ураження, яке виникає внаслідок сукупної ушкоджувальної дії на організм людини ударної хвилі, газових струменів, вогню, токсичних продуктів вибуху та горіння, уламків корпусу боєприпасів, вторинних снарядів. Бойові дії, що відбуваються в Україні, ставлять перед анестезіологами велику кількість питань щодо надання медичної допомоги постраждалим із вибуховою травмою. Цей вид травми часто є поєднаним із пошкодженням 2-4 анатомічних ділянок та подеколи більше. Причому більша частина госпітальної допомоги надається в умовах цивільних лікарень, що розташовані поруч із проведенням бойових дій.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong>. Вибір технології анестезії та інтраопераційної інтенсивної терапії у потерпілих від вибухової травми в залежності від тяжкості вибухової травми та стану постраждалих.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> За період березень-грудень 2022 року до операційних Запорізької обласної клінічної лікарні надійшло 226 постраждалих (чоловіків 195, жінок 31) від вибухової травми та оцінені за шкалою ГКО (стандартизована система оцінки тяжкості травми та стану постраждалих).</p> <p><strong>Результати</strong>. До операції мала місце нормотензія та помірна тахікардія. Однак, у 25 постраждалих систолічний артеріальний тиск був меншим за 90 мм рт.ст., що вимагало застосування симпатоміметиків та інфузійної терапії кристалоїдами та колоїдами. Протягом операції у 42 пацієнтів продовжували застосовувати симпатоміметики. Норадреналін був застосований у 37 хворих в дозі від 0,1 до 0,4 мкг/кг/хв. Мезатон – у 5 постраждалих у болюсних дозах 20-100 мкг.</p> <p>Показники систолічного, діастолічного, пульсового, середнього артеріального тиску та частоти серцевих скорочень на етапі завершення операції достовірно не відрізнялися від вихідних. До операції у постраждалих був субкомпенсований метаболічний та дихальний ацидоз, збільшення парціального тиску кисню у крові, а також підвищення концентрації лактату. На етапі операції явища метаболічного ацидозу наростали, про що свідчило достовірне підвищення показника BE. Зберігалися дихальний ацидоз та збільшення парціального тиску кисню у крові. Концентрація лактату в крові достовірно зменшилася у середньому на 21 %, але в середньому становила (4,1±0,1) ммоль/л.</p> <p><strong> Висновки</strong>. Оцінка тяжкості потерпілих за шкалою ГКО дозволяє вибрати технологію анестезії з урахуванням впливу препаратів для наркозу, що використовуються, на гемодинаміку. На етапах лікування потерпілих від вибухової травми вдалося зберегти нормотензію. Наприкінці операції змішаний декомпенсований ацидоз та підвищення лактату вимагатиме подальше лікування у відділенні інтенсивної терапії.</p>С.М. ГРИЦЕНКОВ.П. ГАВРИЛЮКБ.А. БРІК
Авторське право (c) 2023
http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0
2023-12-212023-12-214(105)525610.25284/2519-2078.4(105).2023.295012БІОХІМІЧНИЙ ПРОФІЛЬ ДОНОШЕНИХ НОВОАНРОДЖЕНИХ З РІЗНОЮ ДОТАЦІЄЮ ПРОТЕЇНІВ НА ТЛІ ЛІКУВАННЯ КРИТИЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ПЕРИНАТАЛЬНОГО ПЕРІОДУ
https://jpaic.aaukr.org/article/view/295018
<p>Вивчення впливу підвищеної дотації протеїнів та L-карнітину у доношених новонароджених із критичними захворюваннями, на біохімічний профіль та покращення результатів інтенсивної терапії є важливим питанням.</p> <p><strong>Мета роботи:</strong> оцінка впливу підвищеної дотації L-карнітину та білку на фізичний розвиток та біохімічний профіль новонароджених які перебували в критичному стані.</p> <p><strong>Матеріали та методи</strong>. Досліджено показники життя 59 доношених дітей, яких рандомним шляхом поділено на дві групи. Перша група (n = 30) отримувала стандартне харчування молоком матері або формулою, друга група (n = 29) отримувала фортифікований білковою добавкою харчовий продукт та дотацію L-карнітину протягом перебування у лікарні.</p> <p><strong>Результати</strong>. Немовлята обох груп мали статистично рівнозначні характеристики на початку дослідження. На тлі більшого споживання білків, кількість небілкових калорій на 1 г білку в групі дослідження склала 28,68 ккал/кг/ добу (27,50; 29,80), проти показника групи стандартного харчування 42,37 ккал/кг/добу (41,60; 38,00), при U = 28,0000; p = 0,000001. Дотація карнітину в групі ГЗ призводила до підвищення рівня вільного карнітину в останніх зразках плазми крові новонароджених. В цілому, запропонована стратегія харчування супроводжувалась кращими показниками фізичного розвитку малюків. Діти, які споживали більше білку, раніше переводилися з відділення інтенсивної терапії – 10,00 (8,00; 12,00) днів, проти 12,00 (11,00; 16,00) днів, при U = 235,00; p = 0,0024; раніше виписувались зі стаціонару –21,00 (19,00; 27,00) день, проти 26,50 (22,00; 31,00) днів при U = 267,00, p = 0,0109. Дана стратегія виявилася безпечною, що підтверджено нормальними рівнями фенілаланіну та біохімічними показниками крові на всіх етапах обстеження дітей, включно азот сечовини та креатинін.</p> <p><strong>Висновки</strong>. Короткотривале підвищене споживання білку на тлі дотації карнітину сприяє покращенню результатів фізичного розвитку новонароджених, не призводить до відхилень біохімічного профілю, та є безпечним.</p>І.О. АНІКІН
Авторське право (c) 2023
http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0
2023-12-212023-12-214(105)576410.25284/2519-2078.4(105).2023.295018ПЕРЕВАГИ ВВЕДЕННЯ В БОКОВОМУ ПОЛОЖЕННІ ГІПЕРБАРИЧНОГО БУПІВАКАЇНУ ПРИ СПІНАЛЬНІЙ АНЕСТЕЗІЇ ДЛЯ ОРТОПЕДИЧНИХ ОПЕРАЦІЙ
https://jpaic.aaukr.org/article/view/295022
<p><strong>Вступ</strong>. Під час проведення операцій на нижніх кінцівках, застосування спінальної анестезії є найчастішим методом знеболення, тому подовження тривалості анестезії та підвищення її безпеки є пріоритетним.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong>: подовжити тривалість сенсорного блоку при спінальній анестезії, забезпечуючи збереження її безпеки для пацієнта.</p> <p><strong>Матеріали та методи</strong>. Для проведення дослідження, ми проаналізували використання спінальної анестезії під час оперативних втручань у травматології та ортопедії у 50 пацієнтів, поділених на дві групи дослідження. До І групи дослідження (контроль), увійшло 25 пацієнтів (18 чоловіків, 7 жінок), яким проводилася спінальна анестезія із рекомендованою градаційною дозою місцевого анестетика відповідно до зросту пацієнта з подальшим положенням на спині до 20 хв. До ІІ групи дослідження включили 25 пацієнтів (17 чоловіків, 8 жінок), яким проводилася спінальна анестезія із дозою місцевого анестетика визначеною за зростом пацієнта, з подальшим боковим положенням до 20 хв.</p> <p><strong>Результати</strong>. Тривалість сенсорного блоку у пацієнтів І групи становила 252,2±74,32 хв., а ІІ – 299,2±62,44 хв. відповідно (р = 0.0193). Під час оцінки САТ та ЧСС у обох груп дослідження було визначено зниження середнього артеріального тиску та пульсу після проведення спінальної анестезії, яке було більш виражене при спінальній анестезії з подальшим вкладанням на спину. У обох групах дослідження проводилося порівняння об’єму інфу зійної терапії кристалоїдів під час оперативного втручання. У пацієнтів І групи він склав – 2042±663,9 мл., а у ІІ групі – 2028±600,36 мл. (p=0.938, порівняння проводилося за критерієм Стьюдента). Частота використання мезатону (для корекції гіпотензії при САТ< 65 мм рт ст.) у І групі становила – 0,092±0,016 мл, у ІІ групі – 0,004±0,002 мл. (p – 0.018, порівняння проводилося за критерієм Манна – Уітні). Для корекції брадикардії застосовували атропіну сульфат (ЧСС<50 уд/хв.), у І групі – 0,16±0,031 мл, у ІІ групі – 0,14±0,034 мл. (p – 0.587, порівняння проводилося за критерієм Манна – Уітні).</p> <p><strong> Висновки</strong>. 1. Підбір дози гіпербаричного бупівакаїну залежно від зросту пацієнта забезпечує необхідну ефективність спінальної анестезії. 2. Тривалість моторної та сенсорної блокади достовірно вища на 16 % в групі з боковим положенням пацієнта. 3. При застосуванні гіпербаричного місцевого анестетика для спінальної анестезії в боковому положенні частота розвитку серцево-судинних ускладнень зменшується в порівнянні з контрольною групою.</p>І.Ю. КОЗЛОВСЬКАО.І. ДАЦЮК
Авторське право (c) 2023
http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0
2023-12-212023-12-214(105)656910.25284/2519-2078.4(105).2023.295022КРИТИЧНІ ІНЦИДЕНТИ ТА ПЕРІОПЕРАЦІЙНІ НЕВІДКЛАДНІ СТАНИ: ДОСЛІДЖЕННЯ ГОТОВНОСТІ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ ОСТАННЬОГО РОКУ НАВЧАННЯ ТА ЛІКАРІВ-АНЕСТЕЗІОЛОГІВ
https://jpaic.aaukr.org/article/view/295025
<p>Критичний інцидент (КІ) – це будь-яка невдала подія, якій можна було запобігти та яка несе ризик небажаних наслідків для пацієнта. Вивчення критичних інцидентів та готовності лікарів до їх виникнення допомагає зменшити їх наслідки, ризики повторення та покращити безпеку пацієнтів.</p> <p><strong> Метою дослідження</strong> було вивчити рівень готовності до виникнення КІ та періопераційних невідкладних станів (ПНС) в умовах різних видів анестезіологічного забезпечення випускників – інтернів та практикуючих лікарів-анестезіологів під час хірургічних втручань, встановити проблемні компетенції.</p> <p><strong>Методи та матеріали</strong>: проспективне обсерваційне дослідження було проведено на кафедрі хірургії, анестезіології та ІТ ПДО НМУ імені О.О. Богомольця. Дослідження проводилось у травні або червні відповідно 2022 та 2023 років. Лікарі-анестезіологи та лікарі-інтерни 2 року навчання 2022 та 2023 років випуску за спеціальністю «Анестезіологія та інтенсивна терапія» пройшли оцінювання набутих компетенцій менеджменту періопераційних невідкладних станів (ПНС) та критичних інцидентів (КІ): провели самооцінку власних компетенцій; пройшли 1 симуляційний сценарій з оцінюванням за шкалою СЕХ під час сценарію.</p> <p><strong>Результати</strong>. У дослідження було включено 60 лікарів-інтернів останнього року навчання та 24 лікаря-анестезіолога. Більшість лікарів-інтернів останнього року навчання (55 %) та лікарів-анестезіологів (63 %) загалом оцінювали свою готовність до надання медичної допомоги при виникненні КІ та ПНС як високу, 45 % та 47 % відповідно вважали рівень своєї готовності недостатнім, в тому числі 27 % та 8% оцінювали його як низький. При стратифікації за типом КІ та ПНС було виявлено, що лікарі-інтерни та лікарі-анестезіологи найкраще готові надати допомогу при КІ та ПНС з боку дихання та прохідності ДШ, серцево-судинної системи. Достовірно гірше свою готовність лікарі-анестезіологи оцінили щодо рідких ПНС, таких як злоякісна гіпертермія, анафілаксія, інтоксикація місцевими анестетиками (МА) (OR 0,35 [0,17-0,74], p=0,009 у лікарів-інтернів та OR 0,25 [0,07-0,8], p=0,04 у лікарів-анестезіологів) та подій, пов’язаних з несправністю апаратури, відсутністю електропостачання, загоранням у дихальному контурі (OR 0,4 [0,2-0,8], p=0,03 у лікарів-інтернів та OR 0,25 [0,07-0,8], p=0,04 у лікарів-анестезіологів). За результатами оцінювання під час симуляційного сценарію КІ та ПНС за шкалою mini-СЕХ (Діагр. 2) лікарі-анестезіологи мали достовірно кращий рівень готовності та компетенції за всіма окремими параметрами та за загальною середньою оцінкою (7,69±0,53 проти 5,94±1,6, p<0,0001).</p> <p><strong>Висновки</strong>. Лікарі-анестезіологи загалом показали вищі результати щодо готовності до виникнення КІ та ПНС в умовах різних видів анестезіологічного забезпечення. Проблемними компетенціями, як для лікарів-інтернів, так і для лікарів-анестезіологів були компетенції управління ресурсами, організація роботи, робота в екстреній ситуації.</p>К.Ю. БЄЛКАЮ.Л. КУЧИНА.О. ПОГОРЄЛОВАС.О. СОЛЯРИК
Авторське право (c) 2023
http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0
2023-12-212023-12-214(105)707610.25284/2519-2078.4(105).2023.295025ВПЛИВ ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНОЇ БЕСІДИ АНЕСТЕЗІОЛОГА З ВИКОРИСТАННЯМ ВІДЕОПРЕЗЕНТАЦІЇ НА РІВЕНЬ ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНОЇ ТРИВОГИ В ПАЦІЄНТІВ З НАДЛИШКОВОЮ ВАГОЮ ТА ОЖИРІННЯМ
https://jpaic.aaukr.org/article/view/295029
<p><strong>Вступ</strong>. Передопераційний період є одним із найбільш стресових етапів лікування. Тривога є першою фазою стресу, а стрес є універсальною реакцією організму на екстремальну ситуацію. Під час фази очікування загрози організм людини мобілізується та намагається протидіяти їй, вмикаючи різні компенсаторні реакції.</p> <p><strong>Мета</strong>. Оцінити вплив передопераційної бесіди анестезіолога з використанням відеопрезентації та без неї на рівень тривоги на етапі передопераційної підготовки в пацієнтів з надлишковою вагою та ожирінням.</p> <p><strong>Матеріали та методи</strong>. Рівень тривоги оцінювали на етапах передопераційної підготовки в пацієнтів хірургічного профілю з надлишковою вагою та ожирінням. В дослідження включено 145 пацієнтів, які розподілились на дві групи. Група 1 – 71 пацієнт, група 2 – 74 пацієнта. Для оцінки рівня тривоги використовувалась візуально-аналогова шкала тривоги (VAS-А). Рівень тривоги пацієнта оцінювали перед початком бесіди з анестезіологом, після передопераційного огляду, а також перед початком проведення оперативного втручання. Візуально-аналогова шкала тривоги на етапах дослідження надавалась на різних аркушах анкети, для виключення зорового порівняння пацієнтом попереднього результату.</p> <p><strong>Результати</strong>. В 1 групі класична бесіда статистично достовірно зменшувала рівень тривоги пацієнта (Z=2,62; p=0,008). Рівень тривоги перед початком оперативного втручання достовірно зростав в порівнянні з рівнем тривоги після бесіди (Z=3,28; p=0,001), а в порівнянні з рівнем тривоги перед початком бесіди (Z=2,62; p=0,1) показник був вищим, не маючи статистично достовірної різниці. В 2 групі класична бесіда анестезіолога доповнена відеопрезентацією статистично достовірно зменшувала рівень тривоги (Z=2,4; р=0,01). Рівень тривоги достовірно зростав перед початком оперативного втручання (Z=2,48; р=0,01). але в порівнянні з тривогою перед початком бесіди (Z=1,38; р=0,16) цей показник був меншим, хоча не мав статистично достовірної різниці. Більшість пацієнтів перед початком оперативного втручання зауважували корисність відео презентації, відмічаючи більшу впевненість в безпеці, більшу довіру до операційної бригади.</p> <p><strong>Висновок</strong>. Повноцінна за часом та змістом передопераційна бесіда з анестезіологом дозволяє знизити рівень тривоги пацієнта до моменту операції.</p>Ю.Б. ЛІСУНД. А. ГУЛЯС
Авторське право (c) 2023
http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0
2023-12-212023-12-214(105)778210.25284/2519-2078.4(105).2023.295029ПРАКТИЧНА НАСТАНОВА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ КЛІНІЧНОГО ХАРЧУВАННЯ ТА МЕТАБОЛІЗМУ (ESPEN): КЛІНІЧНЕ ХАРЧУВАННЯ В ХІРУРГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ
https://jpaic.aaukr.org/article/view/294998
<p>Розроблено на основі</p> <p><strong>Практичної настанови ESPEN: клінічне харчування в хірургічній практиці</strong></p> <p>Arved Weimann, Marco Braga, Franco Carli, Takashi Higashiguchi, Martin Hubner, Stanislaw Klek, Alessandro Laviano, Olle Ljungqvist, Dileep N. Lobo, Robert Martindale, Dan L. Waitzberg, Stephan C. Bischoff, Pierre Singer</p> <p>Clinical Nutrition 36:623-650, 2017</p> <p>Раннє пероральне харчування є оптимальним режимом харчування для хірургічних пацієнтів. Уникання нутритивної терапії у період відновлення після серйозного хірургічного втручання несе ризик недоїдання. Враховуючи, що недостатність харчування і недоїдання є факторами ризику розвитку післяопераційних ускладнень, раннє ентеральне годування є особливо актуальним для хірургічного пацієнта з нутритивним ризиком, особливо для тих, хто переніс операцію на верхніх відділах шлунковокишкового тракту. Ця настанова охоплює як нутритивні аспекти концепції прискореної реабілітації після операції (ERAS), так і особливі харчові потреби пацієнтів, які перенесли серйозну операцію, наприклад, при онкологічних захворюваннях, а також тих, у кого розвиваються тяжкі ускладнення, попри найкращий післяопераційний догляд. З точки зору метаболізму і харчування основні аспекти післяопераційного догляду включають інтеграцію харчування в загальне ведення пацієнта, уникнення тривалих періодів передопераційного голодування, відновлення перорального харчування якомога раніше після операції, негайний початок нутритивної терапії, якщо стає очевидним нутритивний ризик, метаболічний контроль, наприклад, рівня глюкози в крові, зменшення факторів, які посилюють пов’язаний зі стресом катаболізм або порушення функції шлунково-кишкового тракту, мінімізація часу застосування паралітичних препаратів для проведення ШВЛ у післяопераційному періоді та рання мобілізація для забезпечення синтезу білка і функції м’язів.</p>- -
Авторське право (c) 2023
http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0
2023-12-212023-12-214(105)728