PAIN, ANAESTHESIA & INTENSIVE CARE
https://jpaic.aaukr.org/
Журнал «Pain, anaesthesia and intensive care»/ «Біль, знеболення та інтенсивна терапія» - професійний науково-практичний спеціалізований рецензирований (за участю міжнародних експертів) журнал, спрямований на просування передових медичних знань в області анестезіології, інтенсивної терапії та надання допомоги пацієнтам при невідкладних станах. Особливу увагу звертає на безпеку анестезії, мультимодальні підходи до контролю болю, сучасні підходи до клінічного харчування, поєднанню мультидисциплінарних підходів щодо лікування пацієнтів із поліорганною недостатністю та її профілактики; журнал висвітлює останні досягнення в області науки для поліпшення медичної допомоги для пацієнтів при критичних станах.Українська асоціація анестезіології та інтенсивної терапії= Ukrainian Society of Anesthesiology and Intensive Careuk-UAPAIN, ANAESTHESIA & INTENSIVE CARE2519-2078<p>Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:</p><p>a. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії <a href="http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0">Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License</a>, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.</p><p>b. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.</p><p>c. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. <a href="http://opcit.eprints.org/oacitation-biblio.html">The Effect of Open Access</a>).</p>АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНА СМЕРТЬ. ПРОБЛЕМА ТА СТАТИСТИКА (ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД)
https://jpaic.aaukr.org/article/view/325912
<p><strong>Вступ</strong>. Запобігання анестезіологічної смертності є медико-соціальною проблемою, що поступово реалізувалася протягом останнього століття завдяки різноманітним суспільно-медичним заходам. <strong>Докази отримання інформації</strong>. Статті вибору було включено до дослідження, якщо вони були опубліковані українською, англійською, французькою та португальською мовами; інформували про пов’язані з анестезією випадки смерті; повідомляли про поширеність періопераційної смертності; використовували дизайн обсерваційного дослідження (когортний або перехресний). <strong>Матеріали та методи</strong>. Отримання літературної наукової інформації було здійснене із залученням інформаційних пошукових систем Scopus, Google Scholar, CrossRef, Pubmed Scopus, Google Scholar, CrossRef та PubMed, яке також було доповнене ручним пошуком використаних статей за ключовими термінами: анестезія; анестезіологічна смертність; смертність під час анестезії; періопераційна смертність. <strong>Синтез доказів</strong>. Поняття «ускладнення анестезії» включають смертність та захворюваність, що пов'язані з анестезією. Американським товариством анестезіологів був проведений мета-аналіз з метою ідентифікації смертності від анестезії та під час анестезії. Летальність, що пов’язана з анестезією, має значнішу тенденцію до зниження в розвинених державах (вдесятеро швидше), порівняно з країнами з низьким рівнем доходу населення. Ймовірність анестезіологічної смерті при плановій операції становить 1 : 200 000 – 1 : 300 000, а при ургентних втручаннях втричі вища. Ризик смерті протягом 30 днів після операції під загальним знеболюванням зростає на 1% з кожним додатковим роком. Пацієнти з III або IV класом за оцінкою ASA мають у 7,3 рази вищий рівень смертності, пов’язаної з анестезією, ніж хворі I або IІ класу. <strong>Висновки</strong>. Анестезіологічна смертність в найбільшій мірі буває обумовлена втручанням до лікувального процесу нового, часто не очікуваного фактора. Проблема безпеки пацієнта при хірургічному лікуванні та знеболенні наразі залишається актуальною. Імплементація сучасних версій системи інцидент-моніторингу і звітності анестезіологічної служби України дозволить в перспективі оптимізувати періопераційну безпеку пацієнта.</p>О.В. КРАВЕЦЬО.М. КЛИГУНЕНКОВ.В. ЄХАЛОВ
Авторське право (c) 2025 О.В. КРАВЕЦЬ, О.М. КЛИГУНЕНКО, В.В. ЄХАЛОВ
http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0
2025-03-272025-03-271(110)71610.25284/2519-2078.1(110).2025.325912СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ ПРОФІЛАКТИКИ ХРОНІЗАЦІЇ БОЛЮ ПІСЛЯ АБДОМІНАЛЬНИХ ГІСТЕРЕКТОМІЙ: РЕТРОСПЕКТИВНОПРОСПЕКТИВНЕ КОГОРТНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
https://jpaic.aaukr.org/article/view/325972
<p><strong>ВСТУП</strong>. За даними різних досліджень частота хронізації болю після операцій абдомінальних гістеректомій становить від 10 до 50 % пацієнтів, при тому, що достеменно невідомо, наскільки сама операція та якість анестезії викликають чи попереджують її.</p> <p><strong>МЕТА РОБОТИ</strong>: дослідити вплив передопераційних гіповітамінозу кобаламіну і підвищеної концентрації глікозильованого гемоглобіну на формування хронічного післяопераційного болю та вивчити можливості профілактики хронізації болю після абдомінальної гістеректомії.</p> <p><strong>МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ</strong>. Проведено ретроспективно-проспективне когортне дослідження та проаналізовано дані 54 медичних карт стаціонарних хворих, яким була проведена абдомінальна гістеректомія з доступом за Пфанненштилем. Медичні карти розділили на дві групи відповідно до того, яку анестезію було використано періопераційно. В обох групах була застосована загальна анестезія з ШВЛ. Додатково до цього передопераційно у I групі виконували епідуральну анестезію з катетеризацією, у II групі – регіонального компоненту не було. Етапи дослідження: 24 години (h24), 48 годин (h<sub>48</sub>), 72 години (h<sub>72</sub>) після операції, 90 днів (d<sub>90</sub>) і 120 днів (d<sub>120</sub>) після закінчення операції. Досліджували ймовірність формування хронічного нейропатичного болю за шкалою LANSS і DN4, добову потребу в морфіні, дозування декскетопрофену та парацетамолу, а також оцінювали передопераційний рівень кобаламіну та глікозильованого гемоглобіну.</p> <p><strong>РЕЗУЛЬТАТИ І ОБГОВОРЕННЯ</strong>. Встановлено, що потреба у морфіні на етапі h<sub>24</sub> була вищою в II групі та становила в I групі 2,5 [0; 10,0], а в IІ групі – 7,5 [5,0; 10,0] мг/добу. На етапі дослідження h<sub>48</sub> виявлено тенденцію до призначення вищих доз декскетопрофену в II групі – 100 [75; 150] мг/добу, в той час як в I групі – 50 [0; 150] мг/добу (p>0,05). Ймовірність формування нейропатичного хронічного болю була вищою в II групі – на етапах дослідження d<sub>90</sub> і d<sub>120</sub> у 7 і 6 пацієнток у I групі; та в 13 і 12 пацієнток – у II групі, відповідно, (p<0,05). Виявлено, що чотири пацієнтки (в І та ІІ групах разом) мали водночас дефіцит кобаламіну і/або високий рівень глікозильованого гемоглобіну та ознаки хронізації болю на етапах d<sub>90</sub> і d<sub>120</sub>. (p>0,05).</p> <p><strong>ВИСНОВКИ</strong>. Хронічний біль з більшою частотою виникав у групі II, а у всіх пацієнток з гіповітамінозом кобаламіну і/ або високим рівнем глікозильованого гемоглобіну були ознаки хронізації болю, що вказує на можливі альтернативні додаткові шляхи профілактики хронізації болю з допомогою контролю над рівнем глікемії та корекції гіповітамінозу В<sub>12</sub> на додачу до застосування реґіонарної анестезії при абдомінальних гістеректоміях.</p>А.В. РИЖКОВСЬКИЙ
Авторське право (c) 2025 А.В. РИЖКОВСЬКИЙ
http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0
2025-03-272025-03-271(110)172310.25284/2519-2078.1(110).2025.325972СТРАТЕГІЧНА МЕДИЧНА ЕВАКУАЦІЯ ТЯЖКОПОРАНЕНИХ В УКРАЇНІ: ДОСВІД ТА ВИКЛИКИ ВІЙНИ
https://jpaic.aaukr.org/article/view/325979
<p><strong>Актуальність</strong>. Стратегічна медична евакуація тяжкопоранених є критично важливим компонентом військово-медичного забезпечення під час російсько-української війни. В Україні відсутні уніфіковані нормативно-правові акти, клінічні протоколи та стандартизовані алгоритми оцінки транспортабельності пацієнтів, що підвищує ризики летальних ускладнень під час транспортування. Вивчення міжнародного досвіду, зокрема стандартів країн НАТО, може сприяти оптимізації евакуаційних заходів та покращенню результатів лікування. <strong>Мета</strong>: Проаналізувати особливості стратегічної медичної евакуації тяжкопоранених в Україні та країнах НАТО, оцінити ключові проблеми та запропонувати шляхи їх вирішення на основі міжнародного досвіду. <strong>Матеріали та методи</strong>. Проведено порівняльний аналіз джерел наукової інформації, в яких представлені результати медичної евакуації тяжкопоранених військовослужбовців під час військових конфліктів. Оцінено основні чинники, що впливають на виживаність пацієнтів, а також порівняно підходи до стратегічної евакуації в Україні та країнах НАТО. <strong>Результати</strong>. Визначено основні проблеми стратегічної евакуації в Україні: відсутність стандартизованих критеріїв оцінки транспортабельності, недостатнє оснащення евакуаційних засобів, обмеженість можливостей інтенсивної терапії під час транспортування. Використання спеціалізованих медичних потягів дозволило покращити результати евакуації, знизивши рівень летальності серед тяжкопоранених на 15 %. <strong>Висновки</strong>. Впровадження уніфікованих протоколів оцінки транспортабельності, адаптація міжнародного досвіду в сучасних реаліях можуть значно підвищити ефективність стратегічної медичної евакуації в Україні та покращити виживаність тяжкопоранених пацієнтів.</p>Ю.Л. КУЧИНА.Т. СЛОБОДЯНЮК
Авторське право (c) 2025 Ю.Л. КУЧИН, А.Т. СЛОБОДЯНЮК
http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0
2025-03-272025-03-271(110)243010.25284/2519-2078.1(110).2025.325979ПЕРІОПЕРАЦІЙНА ПРОФІЛАКТИКА УСКЛАДНЕНЬ ПРИ ВІЛЬНІЙ МІКРОХІРУРГІЧНІЙ ПЕРЕСАДЦІ КЛАПТЯ У ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
https://jpaic.aaukr.org/article/view/325981
<p><strong>Вступ</strong>. Військовослужбовці часто зазнають важких травм, які можуть призводити до великих дефектів м’яких тканин, що вимагають складних хірургічних втручань. Вільна пересадка клаптя з використанням мікрохірургічної техніки є однією з основних методик для відновлення таких дефектів. Це робить періопераційну профілактику ускладнень особливо важливою, адже відсутність належного контролю за процесами загоєння може призвести до тромбозу, інфекцій або відторгнення пересадженого клаптя. Врахування цих факторів у пері- і післяопераційний періоди та правильне планування профілактики ускладнень є ключовими для досягнення успіху.</p> <p><strong>Метою</strong> даного дослідження є розробка та вдосконалення методів періопераційної профілактики ускладнень при вільній мікрохірургічній пересадці клаптя у військовослужбовців. Це включає оцінку ризиків, розробку нових підходів до підготовки пацієнта до операції, а також постопераційного спостереження для зменшення ймовірності розвитку ускладнень, таких як некрози тканин, тромбози та кровотечі з клаптя, інфекції, порушення реваскуляризації та інші.</p> <p><strong>Матеріали та методи</strong>. Дане дослідження було проведено на базі Національного наукового центру хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова. У період 2022 р. – II кв. 2024 року 27 військовослужбовцям, що мали глибокі дефекти м’яких тканин верхньої та нижньої кінцівок, було проведено вільну мікрохірургічну пересадку шкірно – м’язового клаптя. Було проаналізовано індукційні та підтримуючі дози анестетиків та анальгетиків, температуру тіла в пері- та післяопераційний період, застосування вазопресорів при даному оперативному втручанні та інше. Шістьом пацієнтам у передопераційний період розраховували оцінку HALP за формулою, щоб визначити ризики ускладнень.</p> <p><strong>Результати</strong>. У 6 (22 %) пацієнтів у передопераційний період було проведено оцінку HALP. Троє пацієнтів мали післяопераційні ускладнення (тромбоз судинної ніжки та кровотеча з клаптя) – Оцінка HALP становила < 20. Анестезіологічне забезпечення військовослужбовцям проводилось за схемою – загальна комбінована анестезія з ШВЛ. Індукційні та підтримуючі дози анестетиків та анальгетиків мали більш сталий характер та змінювались від віку пацієнта та ІМТ. У 3 хворих (11 %) періопераційно додатково проводилась епідуральна аналгезія (Бупівакаїн 0,25 % у дозі 10 мг/год з Фентанілом 0,005 % – 2 мкг/мл) постійна інфузія. Дозування в/в Фентанілу 0,005 % складало 1,3 ± 0,1мкг/кг/год., при цьому повторні ревізії клаптя були відсутні. Даний вид мультимодальної аналгезії покращує мікроциркуляцію клаптя та значно знижує ризики післяопераційних ускладнень. Під час анестезії 14 пацієнтів (52 %) потребували вазопресорної підтримки. Пріоритетом вибору є норадреналін, який не впливає на судинну ніжку та не порушує кровопостачання та трофіку пересадженого клаптя, та у періопераційний період дозволяє тримати середній АТ > 80 мм рт. ст. Також одним з важливих факторів є термометрія пацієнта. Гіпотермія негативно впливає на пересаджений клапоть та підвищує ризики післяопераційних ускладнень. Температура тіла хворих з ускладненнями та без повторних оперативних втручань становили 36,1±0,1 С0 та 36,4±0,1 С0 відповідно, що свідчить про негативний вплив гіпотермії.</p> <p><strong>Висновки</strong>. Періопераційна профілактика ускладнень при вільній мікрохірургічній пересадці клаптя у військовослужбовців є ключовим етапом для успішного проведення операцій та відновлення функціональних і естетичних результатів. До важливих аспектів відносять використання регіональної анестезії, вазопресорної підтримки, нормотермія пацієнта у періопераційний період. Оцінка HALP, котра може надати певну інформацію про імунонутритивний статус хворих та спрогнозувати пері- та післяопераційні ускладнення. Також важливим аспектом є зниження рівня післяопераційних ускладнень та забезпечення швидшого відновлення функції втрачених тканин, що особливо актуально для військовослужбовців, які часто мають особливі вимоги до відновлення після травм і операцій. Вивчення цих аспектів дозволяє підвищити ефективність лікування, покращити якість життя пацієнтів та скоротити період реабілітації. Необхідно продовжувати досліджувати нові методики періопераційної профілактики ускладнень при вільній мікрохірургічній пересадці клаптя, щоб зменшити ризики та відсоток ускладнень.</p>О.Ю. УСЕНКОО.Є. СИДЮКС.І. ЧЕЧІЛЬ
Авторське право (c) 2025 О.Ю. УСЕНКО, О.Є. СИДЮК, С.І. ЧЕЧІЛЬ
http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0
2025-03-272025-03-271(110)313810.25284/2519-2078.1(110).2025.325981ВПЛИВ ЗАГАЛЬНОЇ АНЕСТЕЗІЇ НА РОЗВИТОК ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХ КОГНІТИВНИИХ ДИСФУНКЦІЙ У ПАЦІЄНТІВ З ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ ПІСЛЯ КОРОНАРНОГО ШУНТУВАННЯ НА ПРАЦЮЮЧОМУ СЕРЦІ
https://jpaic.aaukr.org/article/view/325985
<p><strong>Вступ</strong>. Проблема розвитку когнітивних дисфункцій, як безпосередніх ускладнень анестезіологічного забезпечення кардіохірургічних втручань, а також довгострокових когнітивних змін, що виникають в післяопераційному періоді, набуває дедалі більшого значення через зростання частоти та обсягів кардіохірургічних операцій. Частота виникнення післяопераційних когнітивних дисфункцій залежить від типу операції і є більш вираженою у пацієнтів, які перенесли кардіохірургічну операцію. Етіологія та патогенез ПОКД є предметом активних досліджень. Однією з основних теорій є нейротоксичний вплив анестетиків на нейронні структури.</p> <p><strong>Мета роботи</strong>: вивчити частоту розвитку післяопераційних когнітивних дисфункцій у ранній та відстрочений періоди у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, які перенесли операцію коронарного шунтування на працюючому серці під загальною анестезією, що базувалася на севофлурані та на комбінації севофлурану з дексмедетомідином.</p> <p><strong>Матеріали та методи</strong>. Дослідження проводилося на базі НЦХТ імені О.О. Шалімова у період з 2022 по 2024 рр. У роботу було включено 50 пацієнтів з ішемічною хворобою серця, яким проводили операцію коронарне шунтування на працюючому серці, з яких 46 завершили клінічне спостереження.</p> <p><strong>Результати та обговорення</strong>. Наше дослідження виявило високу частоту післяопераційної когнітивної дисфункції (ПОКД) у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС), які перенесли коронарне шунтування на працюючому серці. ПОКД спостерігалася у 45,8 % пацієнтів, яким проводилася анестезія севофлураном, тоді як у групі, де додатково застосовувався дексмедетомідин, цей показник був нижчим — 36,6 %. Згодом частота ПОКД поступово зменшувалася. У групі, що отримувала дексмедетомідин, її рівень майже повернувся до доопераційних значень (4,5 %), тоді як у групі севофлурану у 16,7 % пацієнтів залишалися стійкі когнітивні порушення. Застосування дексмедетомідину дозволяло знизити потребу у фентанілі та рокуронію броміду під час операції.</p> <p><strong>Висновки</strong>. Це клінічне дослідження продемонструвало, що комбінація севофлурану та дексмедетомідину знижує частоту післяопераційної когнітивної дисфункції та зменшує потребу в наркотичних анальгетиках і міорелаксантах під час операції у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, які перенесли коронарне шунтування на працюючому серці.</p>В.В. АНТОНЕНКОС.О. ДУБРОВ
Авторське право (c) 2025 В.В. АНТОНЕНКО, С.О. ДУБРОВ
http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0
2025-03-272025-03-271(110)394510.25284/2519-2078.1(110).2025.325985ОСОБЛИВОСТІ ФАНТОМНОГО БОЛЮ У ПАЦІЄНТІВ З АМПУТАЦІЯМИ КІНЦІВОК ПІСЛЯ ВОГНЕПАЛЬНИХ ПОРАНЕНЬ У РАННЬОМУ ТА ВІДДАЛЕНОМУ ПЕРІОДАХ ЛІКУВАННЯ
https://jpaic.aaukr.org/article/view/325987
<p>Фантомний біль є складним клінічним явищем, що виникає у значної частини пацієнтів після ампутації кінцівок. Цей біль, який відчувається у відсутній частині тіла, може суттєво знижувати якість життя пацієнтів і ускладнювати реабілітацію. Згідно з даними літератури, до 85 % пацієнтів після ампутацій стикаються з фантомним болем. В умовах війни в Україні кількість таких пацієнтів значно зросла через високу частоту вогнепальних поранень, що призводять до ампутацій. Окрім соматичних аспектів, фантомний біль тісно пов’язаний із психоемоційними розладами, такими як депресія та посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Ці стани не лише впливають на інтенсивність болю, але й ускладнюють його лікування, посилюючи хронізацію больового синдрому. Зважаючи на це, ефективне лікування фантомного болю вимагає комплексного підходу, що враховує як соматичні, так і психоемоційні фактори, включаючи медикаментозну терапію, фізіотерапевтичні методи та психосоціальну підтримку.</p> <p><strong>Мета роботи</strong>. Вивчити особливості протікання фантомного болю у пацієнтів з ампутаціями кінцівок внаслідок вогнепальних поранень у ранньому та віддаленому періодах для вдосконалення підходів його лікування.</p> <p><strong>Методи</strong>. Дослідження було проведено у Національному військово-медичному клінічному центрі – «Головний військовий клінічний госпіталь». Усі пацієнти з ампутованими кінцівками внаслідок вогнепальних поранень (n=175) були розподілені на дві групи: група 1 (n=101): отримували стандартне лікування у поєднанні з інформаційною анкетою про медикаментозні та немедекаментозні методи і способи, які можна використати для зменшення фантомного болю згідно останніх рекомендацій, група 2 (n=74) – отримували лише стандартне лікування без додаткової інформаційної підтримки. Параметри дослідження включали: інтенсивність болю в балах за шкалою ВАШ, наявність нейропатичного компоненту в балах по опитувальнику DN4, оцінку психоемоційного стану (DEPS, МШПТСР (військовий варіант). Для аналізу даних використовували критерій Манна-Уітні, тест Шапіро-Уілка, багатофакторну логістичну регресію.</p> <p><strong>Результати дослідження</strong>. У ранньому періоді після ампутації пацієнти демонстрували високий рівень інтенсивності болю. Середній показник за ВАШ становив 7,48 ± 1,35 у першій групі та 7,20 ± 1,40 у другій групі (p=0,18). Значення DN4 були високими у обох групах: 5,34 ± 1,46 у першій групі та 4,96 ± 1,16 – у другій (p=0,12). Ці дані свідчать про значний нейропатичний компонент болю у ранньому періоді. Через 3 місяці після ампутації інтенсивність болю за ВАШ знизилася до 4,2 ± 1,8 у першій групі та до 5,1 ± 2,0 у – другій (p=0,03). Через 6 місяців показники становили 4,0 ± 1,5 та 4,8 ± 1,7 відповідно (p=0,04). Частота хронічного болю через 6 місяців була значно нижчою у першій групі (28 % проти 52 %, p=0,02). Показники DEPS і МШПТСР у віддаленому періоді також свідчили про кращий психоемоційний стан у першій групі. Рівень депресії за DEPS знизився до 5,0 ± 1,5 у першій групі та залишався на рівні 6,7 ± 2,0 у другій (p=0,01). Рівень ПТСР за МШПТСР у першій групі становив 82,8 ± 7,4, у другій – 87,2 ± 10,2 (p=0,03).</p> <p><strong>Висновки</strong>. Якісний підхід у лікування пацієнтів з фантомним болем та психоемоційними розладами, які втратили кінцівки внаслідок вогнепальних поранень, повинен включати перш за все всеобізнаність пацієнта про методи і способи досягнення контролю над болем, оскільки такі травми супроводжуються не тільки фізичним болем, але й можуть супроводжуватись посттравматичними та депресивними розладами, що значною мірою впливає на результати лікування такої категорії пацієнтів. Пацієнти, які були проінформовані про способи та методи контролю над болем та психоемоційними розладами, мали кращі результати лікування на стаціонарному етапі в період між етапними хірургічними обробками та на момент виписки зі стаціонару, або переведенні в інший лікувальний заклад, а також у віддаленому періоді.</p>Ю.Л. КУЧИНА.Д. КУЗНЕЦОВ
Авторське право (c) 2025 Ю.Л. КУЧИН, А.Д. КУЗНЕЦОВ
http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0
2025-03-272025-03-271(110)465010.25284/2519-2078.1(110).2025.325987РЕҐІОНАРНА АНЕСТЕЗІЯ ПРИ РЕКОНСТРУКТИВНИХ ОПЕРАЦІЯХ З ПРИВОДУ ОБЛІТЕРУЮЧОГО АТЕРОСКЛЕРОЗУ НИЖНІХ КІНЦІВОК
https://jpaic.aaukr.org/article/view/325992
<p><strong>Вступ</strong>. Сучасна медична література висвітлює передові методи реґіонарної анестезії, які є придатними для пацієнтів із високим хірургічним ризиком, яким проводяться операції на нижніх кінцівках. Велика кількість досліджень проводилась в травматології, але бракує даних щодо пацієнтів з облітеруючим атеросклерозом нижніх кінцівок.</p> <p><strong> Мета</strong>. Мета дослідження полягала у порівнянні ефективності різних методів анестезіологічного забезпечення при проведенні реконструктивних операцій з приводу облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок. Зокрема, ми порівняли ефективність спінальної анестезії та реґіонарної анестезії, з метою визначення оптимального підходу для досягнення кращого аналгетичного ефекту та зниження післяопераційних небажаних явищ.</p> <p><strong>Матеріали та методи</strong>. 60 пацієнтів, які мали показання до проведення реконструктивних операцій з приводу облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок, віком 64,85 ± 7,32 років, III – IV клас за ASA. Група СА (30 пацієнтів) отримувала гіпербаричний 0,5 % бупівакаїн об’ємом 3 мл без додавання ад’юванта, група РА (30 пацієнтів) – вводили розчин бупівакаїну гідрохлориду 0,5 % 20 мл з додаванням ад’юванту дексаметазону 4 мг та 100 мг лідокаїну для блокади n. femoralis та n. ischiadicus в кожну. Окремо 5 мл бупівакаїну гідрохлориду 0,5 % для блокади n. obturatorius та інфільтрацією шкіри розчином лідокаїну в місці гінетофеморальних нервових гілок. Оцінювали тривалість аналгезії, час початку та регресії сенсорної та моторної блокади, оцінки за шкалою ВАШ, та небажані явища були зафіксовані. Результати та обговорення. Тривалість аналгезії була значно подовжена в групі РА (1171,63±172,1 хвилин) порівняно з групою СА (238,33±32,27 хвилин) (p < 0,0784). Початок сенсорної і моторної блокади не мали значущих відмінностей між групами. Оцінка за шкалою ВАШ була нижчою в групі РА через 6 та 24 години після операції(р < 0,00001). У групі CА була вища частота виникнення післяопераційної нудоти та блювання, гіпотензії, а у групі РА неприємні відчуття в місті операції. Пригнічення дихання не виникало. Застосування опіоїдів спостерігалось значно менше у групі РА.</p> <p><strong>Висновки</strong>. Реґіонарна анестезія значно зменшує потребу в опіоїдах, запобігає розвитку центральної сенситизації і зменшує ризик хронічного післяопераційного болю. Блокади периферичних нервів нижньої кінцівки забезпечують хірургічну анестезію з мінімальними гемодинамічними ефектами без зниження реґіонарного кровотоку нижньої кінцівки. Можуть бути альтернативним методом анестезіологічного забезпечення у пацієнтів високого анестезіологічного ризику.</p>А.В. МАСУДІД.О. ДЗЮБА
Авторське право (c) 2025 А.В. МАСУДІ, Д.О. ДЗЮБА
http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0
2025-03-272025-03-271(110)515910.25284/2519-2078.1(110).2025.325992ТЕМПЕРАТУРНИЙ БАЛАНС У ДІТЕЙ В ІНТРАОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ
https://jpaic.aaukr.org/article/view/326000
<p><strong>Актуальність</strong>. Інтраопераційна гіпотермія (ІГ) є серйозною проблемою дитячої анестезіології. Незважаючи на наявність численних технічних розробок для зігрівання хворих на операційному столі, рутинне їх застосування не завжди повністю вирішує проблему ІГ. Причиною цього є недостатня ефективність, технічна складність, недостатня безпека для пацієнтів та увага медичного персоналу. На сьогодні, жоден з відомих методів профілактики гіпотермії не має абсолютної ефективності, тому пошуки альтернатив продовжуються у всьому світі.</p> <p><strong>Мета дослідження</strong>: вивчити особливості розвитку інтраопераційної гіпотермії та її вплив на перебіг загальної анестезії у дітей.</p> <p><strong>Матеріали та методи</strong>. Для вивчення впливу гіпотермії на перебіг анестезії, 100 пацієнтів віком в межах 2-12 років, але 90 % обстежених пацієнтів були віком 5-10 років, розділені на 2 групи: Контрольна група складала 50 дітей, яким протягом оперативного втручання проводилось зігрівання. Основна група складала 50 обстежуваних дітей, яким не проводилось зігрівання. Для активного зігрівання використовували ковдру BARRIER EasyWarm з підігрівачем The Bair Hugger Normothermia System. Температура тіла вимірювалася за допомогою інфрачервоного термометра Gamma Thermo Scan. Газообмін у обстежених дітей оцінювався на підставі показників вимірювання сатурації (SpO2), парціального тиску CO2 наприкінці видиху (EtCO2). Стан гемодинаміки контролювався на підставі показників ЧСС та систолічного, діастолічного і середнього артеріального тиску. Вираженість післяопераційного холодового тремтіння – з використанням шкали BSAS.</p> <p><strong>Результати</strong>. В цілому в обох групах в інтраопераційному періоді відмічалась динаміка зниження температури, але більша тенденція спостерігалась у дітей, яких не зігрівали. Діти, підігрів у яких був відсутній, в кінці оперативного втручання мали температуру, де медіана цього показника та міжквартильний розмах складали 35,5 °С [35-35,5]. В контрольній групі, де використовували активні методи обігріву під час анестезії, реєстрували найменш виражене зниження температури тіла. Мінімальне значення температури за медіаною склало 36,3 °С [36,2-36,4]. Щодо загальної анестезії в цілому, то у всіх дітей вона протікала гладко, ускладнень не визначалося. Але в групі пацієнтів, яким обігрів не використовувався, в кінці оперативного втручання SpO2 була на рівні 93 %.</p> <p><strong>Висновки</strong>. При недотриманні умов обігріву дитини під час загальної та реґіонарної анестезії спостерігається гіпотермія тіла, що викликає післяопераційне тремтіння. В умовах, коли дитина не зігрівається під час оперативного втручання температура тіла знижується до 1 °С. Навіть при умовах її обігріву температура тіла може помірно знижуватися за рахунок введення не зігрітих інфузійних розчинів. Обігрів пацієнта в післяопераційний період такий само важливий, особливо при зниженні температури та виникненні тремтіння.</p>В.І. СНІСАРЬО.В. КРАВЕЦЬЮ.О. ПЛОЩЕНКО
Авторське право (c) 2025 В.І. СНІСАРЬ, О.В. КРАВЕЦЬ, Ю.О. ПЛОЩЕНКО
http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0
2025-03-272025-03-271(110)606810.25284/2519-2078.1(110).2025.326000ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ МУЛЬТИМОДАЛЬНИХ МЕТОДИК ЗАГАЛЬНОЇ АНЕСТЕЗІЇ ПРИ КЕСАРЕВОМУ РОЗТИНІ
https://jpaic.aaukr.org/article/view/326003
<p><strong>Вступ</strong>. На даний час у медичній спільноті відсутній єдиний уніфікований алгоритм проведення загальної анестезії для кесаревого розтину. Згідно з науковими джерелами, основними недоліками загальної анестезії при даному хірургічному втручанні є високий ризик виникнення випадкового збереження свідомості пацієнтки під час операції (1:670) та виражена стресова відповідь організму на хірургічну травму.</p> <p><strong>Мета дослідження.</strong> Порівняти ефективність малоопіоїдної мультимодальної загальної анестезії з «стандартною» методикою мультимодальної анестезії зі штучною вентиляцією легень при планових кесаревих розтинах.</p> <p><strong>Матеріали та методи.</strong> Нами було проведено проспективне одноцентрове відкрите рандомізоване когортне дослідження, під час якого проаналізовано 60 клінічних випадків. Пацієнтів було рандомізовано (методика запечатаних конвертів) розподілені на дві групи (по 30 осіб у кожній): перша група отримувала «стандартну» мультимодальну методику тотальної внутрішньовенної анестезії зі штучною вентиляцією легень, а у другій групі застосовували малоопіоїдну мультимодальну загальну анестезію зі зменшенням інтраопераційних доз анестезіологічних препаратів (фентаніл, тіопентал натрія) та додаванням безперервної внутрішньовенної інфузії лідокаїну після народження дитини. Періопераційне ведення пацієнток та моніторинг відповідали рекомендаціям Американської асоціації анестезіологів із додатковою оцінкою біспектрального індексу та рівнів стрес-індукованих субстанцій (глюкоза, кортизол). Проводився моніторинг оцінки новонароджених за шкалою Апгар, газовий склад пуповинної венозної крові, дозування анестетиків та перебіг періопераційного періоду. Статистична обробка даних проводилася за допомогою двостороннього t-критерію Стьюдента для незалежних вибірок, а у випадках відсутності нормального розподілу – за допомогою U-критерію Манна-Уїтні. Відмінності визначалися як статистично значимі при p value < 0,05.</p> <p><strong>Результати</strong>. Між двома групами була відсутня статистично значима різниця у вихідних середніх показниках. Отримані результати продемонстрували суттєві переваги малоопіоїдної мультимодальної загальної анестезії: кращі показники середнього артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та біспектрального індексу після народження дитини (р < 0,001); відсутність статистичної різниці в оцінках новонароджених за шкалою Апгар на 1-й та 5-й хвилинах (р > 0,05); відсутність різниці в показниках кислотно-основного стану (рН, pCO<sub>2</sub> , pO<sub>2</sub> ) пуповинної венозної крові (р > 0,05); нижчі рівні глюкози та кортизолу зафіксовані на етапі закінчення операції (р < 0,001). Окрім цього, у пацієнтів групи 2 було відмічено кращий перебіг післяопераційного періоду (р < 0,001), що підтверджувалося швидшою активізацією, скороченням тривалості перебування у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії, а також вищим рівнем задоволеності анестезією і меншим рівнем больових відчуттів.</p> <p><strong>Висновки</strong>. Таким чином, результати дослідження свідчать, що малоопіоїдна мультимодальна загальна анестезія з додаванням ад’ювантів (клонідину, ацетамінофену, лідокаїну) при плановому кесаревому розтині має статистично значущі переваги над стандартною мультимодальною методикою загальної анестезії.</p>А. А. ПАДАЛКОД. О. ДЗЮБА
Авторське право (c) 2025 А. А. ПАДАЛКО, Д. О. ДЗЮБА
http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0
2025-03-272025-03-271(110)698010.25284/2519-2078.1(110).2025.326003ЕФЕКТИ ВІД ЗАСТОСУВАННЯ ІНТРАТЕКАЛЬНОГО МОРФІНУ У ПАЦІЄНТОК ПРИ ТОТАЛЬНІЙ АБДОМІНАЛЬНІЙ ГІСТЕРЕКТОМІЇ
https://jpaic.aaukr.org/article/view/326005
<p><strong>Вступ</strong>. Гістеректомія є однією з найбільш поширених гінекологічних операцій, поступаючись лише кесарському розтину, що виконується для лікування багатьох захворювань жіночої репродуктивної системи. Тому надважливим є допомога жінкам перенести цю операцію з максимально «лагідним» перебігом пері- та постопераційного періоду.</p> <p><strong>Метою</strong> було визначити та дослідити ефекти інтратекального введення морфіну та зробити висновок, чи покращує інтратекальний морфін якість пері- та післяопераційного періоду.</p> <p><strong>Матеріали та методи</strong>. Досліджені результати хірургічного лікування 38 жінок, які перенесли тотальну абдомінальну гістеректомію з використанням інтратекального морфіну в ДОКЛ ім. І.І. Мечникова ДОР. Автори повідомляють про відсутність конфлікту інтересів.</p> <p><strong>Результати і обговорення</strong>. Включення інтратекального морфіну в дозі 100 мкг як компонента комбінованої анестезії з інгаляційною при тотальній абдомінальній гістеректомії дозволяє скоротити дозу севофлюрану під час анестезії в порівнянні з використанням чисто ендотрахеального наркозу, а також достовірно значно покращує якість перебігу післяопераційного періоду. Встановлення епідурального катетера, як доповнення, дозволяє значно пролонгувати час до першого використання аналгетиків у післяопераційному періоді, виключає застосування внутрішньом’язового морфіну та мінімізує бали за ВАШ, але є більш дороговартісним.</p> <p><strong>Висновок</strong>. Таким чином, інтратекальне введення морфіну сприяє суб’єктивно більш комфортному для пацієнток перебігу післяопераційного періоду, прискореній реабілітації пацієнток, підвищенню задоволення перебуванням у лікарні.</p>В.В. ОСАДЧАЮ.Ю. КОБЕЛЯЦЬКИЙ
Авторське право (c) 2025 В.В. ОСАДЧА, Ю.Ю. КОБЕЛЯЦЬКИЙ
http://creativecommons.org/licenses/by-nc/4.0
2025-03-272025-03-271(110)818610.25284/2519-2078.1(110).2025.326005