PAIN, ANAESTHESIA & INTENSIVE CARE

МАТЕРІАЛИ КОНГРЕСУ АНЕСТЕЗАОЛОГІВ УКРАЇНИ, КАН-2024

- - — 2024-08-28

СЛОВО ПРО ПАТРІАРХА УКРАЇНСЬКОЇ АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ (до 100-річчя Леонарда Петровича Чепкого)

В. ЦИМБАЛЮК — 2024-08-28

Стаття присвячена 100-літньому ювілею від дня народження професора Леонарда Петровича Чепкого, одного із засновників анестезіології в Україні, автора першої докторської дисертації з анестезіології. Леонард Петрович був першим українським професором анестезіології, першим завідувачем кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Він був одним із тих, хто створював і розвивав службу анестезіології та інтенсивної терапії.

Автор понад 400 наукових праць, у тому числі монографій, автор першого в Україні підручника з анестезіології та реаніматології. Професор Л.П. Чепкий підготував понад 80 дисертантів, у тому числі 12 докторів наук. Заслужений діяч науки і техніки України. Його по праву називають патріархом вітчизняної анестезіології.

ЮВІЛЕЙ ЧЛЕНА-КОРЕСПОНДЕНТА НАН ТА НАМН УКРАЇНИ, ДОКТОРА МЕДИЧНИХ НАУК, ПРОФЕСОРА ЛЮДМИЛИ ВАСИЛІВНИ НОВИЦЬКОЇ-УСЕНКО

- - — 2024-08-28

ВИБІР МЕТОДУ АНЕСТЕЗІЇ ПРИ ГІБРИДНИХ АНГІОПЛАСТИКАХ. КЛІНІЧНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

В.І. ЧЕРНІЙ — 2024-08-28

Переважна більшість пацієнтів, які надходять на хірургічну реваскуляризацію нижніх кінцівок, мають прогресуюче системне атеросклеротичне захворювання, що вражає не тільки периферичні кінцівки, але також коронарні, церебральні та ниркові судини. Тому судинні пацієнти належать до пацієнтів з найвищим періопераційним ризиком, що робить їх справжньою проблемою навіть для досвідчених анестезіологів. У цій статті проведено аналіз клінічного випадку гібридної ангіопластики судин нижніх кінцівок у пацієнтки із генералізованим атеросклеротичним ураженням під реґіонарним методом знеболення із УЗ-навігацією. Розбір клінічного випадку та його аналіз показує, що реґіонарна анестезія забезпечує надійний захист від хірургічного стресу при мінімальному впливі на організм і повинна застосовуватись у пацієнтів із супутньою кардіальною та легеневою патологією.

РАБДОМІОЛІЗ: КОЛИ ВАРТО ЗАПІДОЗРИТИ ТА ЩО РОБИТИ ДАЛІ? КОРОТКИЙ ОГЛЯД ПРОБЛЕМИ, ОПИС КЛІНІЧНОГО ВИПАДКУ

А.М. МОРЕНКО — 2024-08-28

Рабдоміоліз – стан, що досить часто зустрічається в пацієнтів з тяжкою травмою, де має місце масивне пошкодження м’язевої тканини, що в свою чергу призводить до вивільнення продуктів розпаду міоцитів та може нести за собою життєзагрожуючі стани. В статті висвітлена проблема рабдоміолізу, своєчасна діагностика та інтенсивна терапія. Виконаний огляд інформаційних джерел за останні п’ять років з приводу методів діагностики та ведення даної категорії пацієнтів. Поданий опис клінічного випадку з даною проблемою та власний досвід діагностики та ведення такого пацієнта.

АНАЛІЗ ЛІКУВАННЯ БОЛЮ В ДЕЯКИХ ЛІКУВАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ МІСТА КИЄВА, ЯКІ ЛІКУЮТЬ ПОРАНЕНИХ КОМБАТАНТІВ

Ю.Л. КУЧИН — 2024-08-28

Резюме. На шляху до зниження частоти хронізації болю, в першу чергу, необхідно провести аналіз існуючої проблеми, визначити пріоритети та віддиференціювати фактори, які потенційно можуть покращити ситуацію. Аналізуючи систему лікування болю лікувального закладу нескладно відслідкувати її ефективність, особливо, коли мова йде про поранених, адже певний відсоток таких пацієнтів, все ж, продовжує лікування на наступному етапі шляхом стратегічної медичної евакуації. Вивчення інтенсивності болю під час стратегічної медичної евакуації дозволяє, певною мірою, оцінити ефективність лікування болю.

Мета роботи. Вивчити інтенсивність болю у комбатантів після поранень в лікувальних закладах міста Києва.

Методи. Наведені результати лікування болю у 368 комбатантів після поранень у деяких лікарнях Києва. Інтенсивність болю оцінювали за допомогою числової шкали болю (ЧШБ).

Результати. Дані аналізу свідчать, що найвищий показник інтенсивності болю за ЧШБ був у Комунальному некомерційному підприємстві «Київська міська клінічна лікарня №6» та, в середньому, склав 5,7 балів, що відповідає критеріям болю середньої інтенсивності. У Комунальному некомерційному підприємстві «Київська міська клінічна лікарня №1 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» цей показник склав 4,0 балів, в Комунальному некомерційному підприємстві «Київська міська клінічна лікарня №4» – 3,3 бали, в Комунальному некомерційному підприємстві «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» – 3,0 балів, у Комунальному некомерційному підприємстві «Київська міська клінічна лікарня №8» та Комунальному некомерційному підприємстві «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» – 2,5 балів, в Клінічній лікарні Феофанія Державного управління справами – 2,3 бали та у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» – 2,2 бали. Біль високої інтенсивності відчували у 5 % випадків, помірний біль – у 19 %, слабкий – 74 % та біль був відсутній у 2 % випадків.

Висновок. Лікування болю у деяких лікувальних закладах міста Києва, які лікують поранених вимагає впровадження нових підходів, адже якісний контроль над болем під час їхнього лікування та евакуації потенційно може покращити віддалені результати лікування. Доповнення сфери охорони здоров’я системою лікування болю може мати вагоме значення, враховуючи війну та кількість поранених.

РОЛЬ СКРИНІНГУ ТА СТРАТИФІКАЦІЇ РИЗИКІВ В КОМПЛЕКСІ ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ПАЦІЄНТІВ З ГРИЖАМИ ПЕРЕДНЬОЇ ЧЕРЕВНОЇ СТІНКИ

Ж.О. УШНЕВИЧ — 2024-08-28

Вступ. Спосіб життя, погана фізична форма, шкідливі звички, недоїдання та несприятливі психологічні фактори знижують стійкість організму до подолання фізіологічного стресу операції. Пластика гриж черевної стінки є однією з найпоширеніших хірургічних операцій. Високий індекс маси тіла, куріння, діабет та імуносупресія є факторами ризику розвитку післяопераційної грижі, а також, у випадку її хірургічної корекції, ці фактори значно погіршують періопераційний прогноз. Оцінка ризику розвитку серйозних ускладнень та смерті протягом періопераційного періоду є вирішальною для пацієнта.

Мета. Оцінити роль та необхідність проведення скринінгу та стратифікації ризиків у комплексі передопераційної підготовки пацієнтів з грижами передньої черевної стінки. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 91 пацієнт, яким проводили хірургічне лікування гриж черевної стінки. Їх розділили на 3 групи за видом анестезії (загальна, нейроакcіальна та фасціальні блоки черевної стінки). Проводився аналіз за супутньою патологією, наявністю ризиків пов’язаних зі способом життя, ризику серцево-судинних ускладнень (індекс ЛІ), ризик анестезії за шкалою ASA (American Society of Anesthesiologist’s) і ризику тромбоемболічних ускладнень за шкалою Caprini, факторів, які впливають на частоту післяопераційної нудоти, блювання та їх профілактики.

Результати і обговорення. Визначено, що найбільш поширеною супутньою патологією у пацієнтів 1, 2 і 3 груп дослідження була гіпертонічна хвороба. Ішемічна хвороба серця найчастіше спостерігалася у пацієнтів 3 групи. Пацієнти, що перенесли гострий коронарний синдром в анамнезі, превалювали у 3 групі спостереження. Відзначали у пацієнтів наявність цукрового діабету, хронічного обструктивного захворювання легень та порушення мозкового кровообігу в анамнезі. Визначено, що у багатьох пацієнтів досліджуваних груп не було факторів додаткового ризику, але все ж дехто палив та мав ожиріння. Переважна кількість пацієнтів мали анестезіологічний ризик ASA ІІ або ІІІ. Пацієнти отримували комбіновану профілактику післяопераційної нудоти і блювоти.

Висновки. У всіх групах переважали пацієнти з середнім і високим ризиком розвитку періопераційних ускладнень. Ретельне обстеження, виявлення потенційних факторів ризику, пов’язаних із супутніми захворюваннями та способом життя є важливими для зниження ризику ускладнень у пацієнтів з грижами черевної стінки в комплексі передопераційної підготовки. Пацієнтам з високим ризиком розвитку періопераційних ускладнень рекомендовано вибір нейроаксіальної або реґіонарної анестезії для попередження розвитку післяопераційних ускладнень.

АУДИТ ВПРОВАДЖЕННЯ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ІНФЕКЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ АНТИМІКРОБНИХ ПРЕПАРАТІВ В ЛІКАРНЯХ УКРАЇНИ: ПРОСПЕКТИВНЕ ОБЗЕРВАЦІЙНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

К.Ю. БЄЛКА — 2024-08-28

Вступ. Показники антибіотикорезистентності в світі, зокрема в Україні, невпинно зростають. З 2021 року в Україні діє національний стандарт щодо призначення та деескалації антибіотикотерапії, проте війна в Україні значно порушила ланцюг надання основних послуг. Інфекції, пов’язані з війною, та антимікробна резистентність серйозно вплинуть на здоров’я людей в Україні та за її межами, формуючи великий резервуар мультирезистентних грамнегативних інфекцій.

Мета: дослідити ефективність впровадження інфекційного контролю та адміністрування антибіотиків у ЗОЗ України.

Методи: на базі кафедри хірургії, анестезіології та інтенсивної терапії ПДО НМУ імені О.О. Богомольця було проведено проспективне обсерваційне дослідження – анонімний аудит лікарів-анестезіологів та лікарів інших спеціальностей. Дослідження проводилось на онлайн платформі Google-form. Після закінчення періоду дослідження всі заповнені дані були перенесені у Excel таблицю та проаналізовані за допомогою описової статистики для параметричних даних.

Результати. Були опрацьовані результати відповідей 214 учасників з різних регіонів України. Половина респондентів повідомила, що відділ ІК функціонує ефективно - 105 (49,2 %), переважно формально - 85 (39,9 %), і не функціонує у 3 (1,5 %) ЗОЗ. АБ-профілактика з використанням Цефазоліну як АБ першого вибору (57,7 %), проте деякі ЗОЗ все ще використовують Цефтріаксон (18,6 %) або Цефуроксим (7,9 %) як 1 лінію АБ профілактики. Про недотримання протоколів свідчать також дані про вибір АБ 2-лінії АБ профілактики та лікування Грам+ та Грам- інфекцій. Найчастішими резистентними патогенами, у ЗОЗ України були: Klebsiella pneumonia 140 (65,4 %) та Pseudomonas aeruginosa 99 (46,3 %) відповідей, Більшість респондентів повідомили також про поширення тривалих курсів АБ терапії: 7-10 днів 97 (45,5 %) та 10 днів та більше – 85 (39,9 %) відповідей.

Висновки: більшість ЗОЗ України сьогодні мають створені відділи інфекційного контролю та затверджені локальні документи з інфекційного контролю та адміністрування АБ. Проте поширеними проблемами залишаються неповне дотримання відповідних протоколів та СОПів, використання АБ групи резерву для АБ профілактики, вибір не оптимальної емпіричної АБ терапії, поширене призначення комбінованої терапії без показів, тривалі курси терапії та відсутність деескалації.

ПОДОВЖЕНА ВЕНО-ВЕНОЗНА ГЕМОДІАФІЛЬТРАЦІЯ ПРИ ПОЛІТРАВМІ З ГОСТРОЮ НИРКОВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ

В.М. ДУБИНА — 2024-08-28

Резюме. Гостре пошкодження нирок (ГПН) розвивається у 20 % постраждалих з політравмою у відділеннях інтенсивної терапії. У 10 % – 28 % випадків ці постраждалі потребують проведення замісної ниркової терапії (ЗНТ).

Метою нашого дослідження було вивчити вплив подовженої вено-венозної гемодіафільтрації (continuous venovenous hemodiafiltration, CVVHDF) на показники функції нирок, гемодинаміки, гомеостазу та запалення у постраждалих з політравмою, що ускладнена рабдоміолізом та ГПН.

Матеріали та методи. Обстежений 71 постраждалий з політравмою, ускладненою масивним рабдоміолізом та ГПН. Досліджували рівні загальної креатинкінази та міоглобіну, показники функції нирок, частоту вазопресорної підтримки, показники загального аналізу крові, печінкового комплексу, коагулограми, кислотно-основного та газового складу крові. Дослідження проводилось при надходженні, перед початком та після завершення кожного сеансу CVVHDF та в останню добу лікування.

Результати. Політравма з масивним рабдоміолізом призводила до ГПН з олігурією, гіперазотемією та гіперкаліємією, а також до серцево-судинної недостатності, анемії, печінкової дисфункції та запальної відповіді. При наростанні ниркової недостатності на тлі консервативної терапії CVVHDF розпочинали на 2,7 ± 0,5 добу лікування. Після 1 сеансу CVVHDF гіперазотемія достовірно зменшувалася, а рівень калію – нормалізувався. Показники загального аналізу крові та печінкового комплексу достовірно не змінювалися. На тлі використання гепарину в контурі спостерігалося достовірне подовження активованого часткового тромбопластинового часу, який не перевищував цільових значень. 71,8 % постраждалих було достатньо 1 сеансу CVVHDF. Серед пацієнтів, які вижили, відновлення діурезу спостерігалося у 63,9 %. Летальність склала 42,3 %. При цьому не було достовірної різниці рівнів азотемії між тими, хто вижив, та померлими, але серед померлих спостерігалися вищі рівні калію, більш виражена тромбоцитопенія, серцево-судинна та печінкова недостатність, а також гіпокоагуляція. Крім того, індекс тяжкості травми за шкалою ISS серед померлих був на 37,8 % (p=0,001) вищим, ніж у виживших.

Висновки. Політравма, ускладнена масивним рабдоміолізом, обумовлює розвиток поліорганної недостатності, в першу чергу – ниркової. CVVHDF дозволяє ефективно знизити рівні азотемії та нормалізувати рівень калію вже після першого сеансу, при цьому уникаючи різких коливань в показниках функції інших органів та систем. Єдиного сеансу CVVHDF достатньо для відновлення функції нирок у більшості постраждалих. Летальність залишається високою і залежить безпосередньо від тяжкості анатомічних ушкоджень та приєднання недостатності інших органів і систем.

ОСОБЛИВОСТІ АНЕСТЕЗІЇ В ПАЦІЄНТІВ ЗІ СВОЄРІДНИМИ ПОТРЕБАМИ. Частина 2

О.В. КРАВЕЦЬ — 2024-08-28

Канабіс потенційно здатний взаємодіяти з препаратами, які зазвичай використовуються для анестезії, що може бути небезпечним для життя. Порушення з боку різних органів і систем у вживачів канабісу дозволяє віднести їх до категорії пацієнтів підвищеного операційно-наркозного ризику. При плануванні анестезії слід враховувати гостру інтоксикацію канабісом і його хронічне вживання, оскільки пацієнтам із гострим наркотичним сп’янінням можуть знадобитися менші дози препаратів для анестезії (але вихід з наркозу буде значно тривалішим, ніж поза гострою інтоксикацією). Хронічний вплив канабіноїдів поза станом гострої інтоксикації призводить до зниження регуляції рецепторів, що може спричиняти більшу толерантність до анестезії, коли пацієнти утримуються від вживання канабісу перед анестезією. Реґіонарним методам анестезії у канабіс-залежних осіб надається перевага. Толерантність до пропофолу у вживачів канабісу підвищена. Гостра інтоксикація канабісом здебільшого спричиняє адитивний ефект з препаратами для загальної анестезії. Хронічне вживання канабісу здебільшого спричиняє перехресну толерантність до препаратів для загальної анестезії. Анестезіологи, хірурги та лікарі інтенсивної терапії повинні мати розуміння впливу канабісу на дію препаратів для загального знеболювання для реалізації безпечного періопераційного менеджменту.

МЕТОКСИФЛУРАН: ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД ТА АНАЛІЗ БЕЗПЕКИ ВИКОРИСТАННЯ ЯК АНАЛЬГЕТИКА ПРИ НЕВІДКЛАДНИХ ТА АМБУЛАТОРНИХ ПРОЦЕДУРАХ

С.О. ДУБРОВ — 2024-08-28

Метоксифлуран, введений як анестетичний засіб у 1960-х роках, швидко набув популярності завдяки своїм потужним властивостям. Однак його використання як анестетика було припинено через значні побічні ефекти, зокрема нефротоксичність, що проявлялася у вигляді гострої ниркової недостатності з високим діурезом. В середині 1970-х років метоксифлуран був вилучений з ринку анестетичних засобів у Північній Америці та поступово у всьому світі. Згодом було виявлено, що метоксифлуран у нижчих дозах має потужні анальгезуючі властивості, що дозволило його використання для короткострокового знеболення при травматичних ураженнях та під час амбулаторних процедур. Австралійські служби швидкої допомоги використовують портативні інгалятори метоксифлурану з 1970-х років на догоспітальному етапі для менеджменту помірного та сильного больового синдрому, спричиненого травматичними ушкодженнями. Клінічні випробування підтвердили ефективність цього засобу, при цьому не було виявлено значних побічних ефектів, таких як ниркова або печінкова токсичність.

Фізико-хімічні властивості метоксифлурану, зокрема висока ліпідорозчинність та низький тиск пари, забезпечують повільний початок седації, що обмежує його седативні ефекти при короткотривалому застосуванні.

Клінічні дослідження підтвердили безпечність та ефективність метоксифлурану при проведенні амбулаторних процедур, таких як колоноскопія та перев’язка опікових ран. Метоксифлуран забезпечує зменшення тривожності та біль, що дозволяє пацієнтам швидше повертатися до нормальної діяльності.

Таким чином, метоксифлуран, використаний у вигляді низькодозового інгаляційного анальгетика, може бути ефективним та безпечним засобом для знеболення на догоспітальному етапі, під час амбулаторних медичних і хірургічних процедур, особливо у пацієнтів з високим ризиком ускладнень від традиційних методів седації. Подальші дослідження, включаючи великі рандомізовані контрольовані випробування, можуть надати додаткові докази на підтримку потенційних переваг метоксифлурану.