ПАРОКСИЗМАЛЬНА СИМПАТИЧНА ГІПЕРАКТИВНІСТЬ ВНАСЛІДОК ІШЕМІЧНОГО ІНСУЛЬТУ
DOI:
https://doi.org/10.25284/2519-2078.2(99).2022.265841Ключові слова:
Пароксизмальна симпатична гіперактивність, черепно-мозкова травма, гостре порушення мозкового кровообігуАнотація
Вступ. Пароксизмальна симпатична гіперактивність (ПСГ) може виникнути внаслідок отриманої травми головного мозку, гіпоксичного ураження головного мозку, гострого порушення мозкового кровообігу (ГПМК). Клінічна картина ПСГ зумовлена надмірною симпатичною активністю та включає транзиторні пароксизми тахікардії, гіпертензії, гіпервентиляції, гіпертермії та надмірного потовиділення. ПСГ є неврологічним невідкладним станом, що в переважній більшості випадків є діагнозом виключення. Відсутність адекватного виявлення та лікування захворювання призводить до високого рівня смертності. Діагноз є виключно клінічним, тому інші патології, що включають подібну клінічну картину, повинні бути виключені. На даний момент найбільш широко прийнятими діагностичними критеріями ПСГ є критерії, запропоновані Baguley та співавторами
Опис випадку. Хворий Д., 29 років, госпіталізований з діагнозом ГПМК за ішемічним типом в басейні правої середньої мозкової артерії. У хворого виникали напади, що характеризувалися тахікардією, гіпертензією, тахіпное з асинхронією з апаратом, вираженим потовиділенням та гіпертензією щодня з частотою 2-3 рази на добу та закінчувались приблизно через 30-40 хвилин від початку. Діагноз ПСГ був встановлений відповідно до оцінки за шкалою запропонованою Baguley та співавторами, 25 балів (17 та більше балів – вірогідний діагноз ПСГ).
Висновки. Вважається, що причиною ПСГ є порушення функції пригнічення корою нижче розташованих структур головного мозку, як наслідок виникають пароксизми симпатичної активації, що проявляються тахікардією, гіпертензією, гіпервентиляцією, вираженою пітливістю, гіпертермією. В даному клінічному випадку розрішення пароксизмів спостерігалося швидше при комбінації морфіну та пропофолу. Важливим аспектом терапії є адекватна регідратаційна терапія для компенсації втрат рідини через гіпертермію та потовиділення, а також призначення бета-блокаторів на постійній основі.
Посилання
Louraoui S, Fliyou F, Aasfara J, et al. Paroxysmal Sympathetic Hyperactivity After Traumatic Brain Injury: What Is Important to Know?. Cureus. 2022; 14(5): e24693.
Baguley IJ, Perkes IE, Ortega J. et al. – Paroxysmal sympathetic hyperactivity after acquired brain injury: consensus on conceptual defi nition, nomenclature, and diagnostic criteria. J Neurotrauma. 2014; 31:1515–20.
D.A. Godoy, P. Panhke, P.D. Guerrero Suarez et al. – Paroxysmal sympathetic hyperactivity: An entity to keep in mind. Medicina intensiva. 2019; 41(1): 35-43
Scott RA, Rabinstein AA. Paroxysmal Sympathetic Hyperactivity. Semin Neurol. 2020 Oct;40(5):485-491.
Meyfroidt G, Baguley IJ, Menon DK. Paroxysmal sympathetic hyperactivity: the storm after acute brain injury. Lancet Neurol. 2017 Sep;16(9):721-729.
Shald EA, Reeder J, Finnick M, Patel I, Evans K, Faber RK, Gilbert BW. Pharmacological Treatment for Paroxysmal Sympathetic Hyperactivity. Crit Care Nurse. 2020 Jun 1;40(3):e9-e16.
Scott RA, Rabinstein AA. Paroxysmal Sympathetic Hyperactivity. Semin Neurol. 2020 Oct;40(5):485-491.
Meyfroidt G, Baguley IJ, Menon DK. Paroxysmal sympathetic hyperactivity: the storm after acute brain injury. Lancet Neurol. 2017 Sep;16(9):721-729. doi: 10.1016/S1474-4422(17)30259-4. Erratum in: Lancet Neurol. 2018 Mar;17 (3):203.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
a. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).