«МІСТ» ДО ТРАНСПЛАНТАЦІЇ СЕРЦЯ: ГЕМОСОРБЦІЯ, РЕМОДЕЛЮВАННЯ ШЛУНОЧКА ЧИ LVAD?
DOI:
https://doi.org/10.25284/2519-2078.3(100).2022.267761Ключові слова:
термінальна серцева недостатність, дилатаційна кардіоміопатія, гемосорбція, парціальна вентрикулектомія, шлуночковий допоміжний пристрій, трансплантація серцяАнотація
Актуальність. Серцева недостатність (СН) – це глобальна проблема суспільного здоров’я у всьому світі. Найбільш часта причина розвитку тяжкої СН – дилатаційна кардіоміопатія (ДКМП). Захворюваність і рівень смертності постійно зростає, що свідчить про наявність невирішених питань в терапії даної нозології.
Мета дослідження: визначити ефективність альтернативних методів лікування пацієнтів з тяжкою СН, що виникла на фоні ДКМП.
Матеріали та методи. Дослідження проводилось на базі ДУ «Інститут серця МОЗ України» шляхом ретроспективного аналізу результатів лікування 86 пацієнтів з тяжкою СН на фоні ДКМП в період з 2005 по 2021 рік. Всіх пацієнтів було розділено на три групи, в залежності від виду лікування: в групі 1 (n=59) – стандартний протокол консервативної терапії було доповнено курсом гемосорбції (ГС); в групі 2.1 (n=21) – виконано операції по ремоделюванню лівого шлуночка; в групі 2.2 (n=6) – імплантовано пристрої механічної підтримки лівого шлуночка (LVAD). В ході дослідження було виконано аналіз клінічного стану пацієнтів, результатів трансторакальної ехокардіографії (ЕхоКГ), ускладнень і летальності: до початку лікування, на момент закінчення лікування в стаціонарі і у віддаленому періоді (через 12 міс). Статистичну оцінку здійснювали за допомогою критерія Стьюдента і критерія χ2 Пірсона (рівень значимості р<0,05).
Результати. Після проведеної терапії у всіх групах відмічалось покращення клінічного стану пацієнтів на один клас по NYHA (р<0,05). Було зафіксовано збільшення фракції викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ) з 21,1 ± 4,66 % до 34 ± 2,59 % в групі 1, і з 22,4 ± 2,27 % до 35,65 ± 5,25 % в групі 2.1 (р<0,05). Також відмічено зворотнє ремоделювання ЛШ з вираженим зниженням кінцево-діастолічного об’єму ЛШ (КДО ЛШ) і кінцево-систолічного об’єму ЛШ (КСО ЛШ) до 242,16±26,11 мл і 148,6±21,3 мл (р<0,05) в групі 1, до 228,75±20,5 мл і 141,5±17,5 мл (р<0,05) в групі 2.1 і суттєве зменшення цих показників в групі 2.2 – до 261,2 ± 103,56 мл (на 29,15 %) і до 193±92,27 мл (на 36,23 %) (р<0,05) відповідно.
Висновки. Екстракорпоральні і хірургічні методи лікування пацієнтів з тяжкою СН на фоні ДКМП достовірно покращують їх клінічний стан і можуть використовуватись в доповнення до протоколу консервативної терапії.
Посилання
Bloom MW, Greenberg B, Jaarsma T, et al. Heart failure with reduced ejection fraction. Nat Rev Dis Primers 2017. Aug 24; 3:17058. doi: 10.1038/nrdp.2017.58.
Seferović PM, Vardas P, Jankowska EA, et al. National Heart Failure Societies of the ESC member countries (see Appendix). The Heart Failure Association Atlas: Heart Failure Epidemiology and Management Statistics 2019. Eur J Heart Fail. 2021. 23(6):906-914. doi: 10.1002/ejhf.2143.
Marrero-Rivera GE, Vargas P, López-Candales A. Heart failure readmissions: a losing battle or an opportunity for improvement? Postgrad Med. 2019. 131(3):182-184. doi: 10.1080/00325481.2019.1589154.
Jones NR, Roalfe AK, Adoki I, Hobbs FDR, Taylor CJ. Survival of patients with chronic heart failure in the community: a systematic review and meta-analysis. Eur J Heart Fail. 2019. 21(11):1306-1325. doi: 10.1002/ejhf.1594.
Dilated Cardiomyopathy Imaging. Available from: https://emedicine.medscape.com/article/348284-overview. Accessed: November 18, 2020.
Schultheiss HP, Fairweather D, Caforio ALP, et al. Dilated cardiomyopathy. Nat Rev Dis Primers. 2019. 5(1):32. doi: 10.1038/s41572-019-0084-1.
Jammal Addin MB, Young D, McCarrison S, Hunter L. Dilated cardiomyopathy in a national paediatric population. Eur J Pediatr. 2019. 178(8):1229-1235. doi: 10.1007/s00431-019-03404-w.
Brown PF, Miller C, Di Marco A, Schmitt M. Towards cardiac MRI based risk stratifi cation in idiopathic dilated cardiomyopathy. Heart. 2019. 105(4):270-275. doi: 10.1136/heartjnl-2018-313767.
Dilated Cardiomyopathy. Available from: https://emedicine.medscape.com/article/152696-overview. Accessed: March 2, 2021.
Dogan G, Hanke J, Puntigam J, Haverich A, Schmitto JD. Hemoadsorption in cardiac shock with bi ventricular failure and giant-cell myocarditis: A case report. Int J Artif Organs 2018. 41(8):474-479. doi: 10.1177/0391398818777362.
Ameling S, Bhardwaj G, Hammer E, et al. Changes of myocardial gene expression and protein composition in patients with dilated cardiomyopathy after immunoadsorption with subsequent immunoglobulin substitution. Basic Res Cardiol. 2016. 111(5):53. doi: 10.1007/s00395-016-0569-y
Yoshikawa T, Baba A, Akaishi M, et al. Immunoadsorption therapy for dilated cardiomyopathy using tryptophan column-A prospective, multicenter, randomized, within-patient and parallel-group comparative study to evaluate effi cacy and safety. J Clin Apher. 2016. 31(6):535-544. doi: 10.1002/jca.21446.
Marc-Alexander Ohlow, Michele Brunelli, Matthias Schreiber, Bernward Lauer. Nherapeutic effect of immunoadsorption and subsequent immunoglobulin substitution in patients with dilated cardiomyopathy: Results from the observational prospective Bad Berka Registry. Journal of Cardiology 2016. 69 (2):409-416. doi: 10.1016/j.jjcc.2016.07.014.
Clancy W. Mullan; Fouad Chouairi; Sounok Sen. Changes in Use of Left Ventricular Assist Devices as Bridge to Transplantation With New Heart Allocation Policy. JACC: Heart Failure 2021. 9(6). 420-429. doi: 10.1016/j.jchf.2021.01.010.
Weintraub RG, Semsarian C, Macdonald P. Dilated cardiomyopathy. Lancet 2017. 390(10092):400-414. doi: 10.1016/S0140-6736(16)31713-5.
Isomura T, Fukada Y, Miyazaki T, Yoshida M, Morisaki A, Endo M. Posterior ventricular restoration treatment for heart failure: a review, past, present and future aspects. Gen Thorac Cardiovasc Surg. 2017. 65(3):137-143. doi: 10.1007/s11748-017-0750-8.
Hetzer R, Javier MFDM, Wagner F, Loebe M, Javier Delmo EM. Organ-saving surgical alternatives to treatment of heart failure. Cardiovasc Diagn Ther. 2021. 11(1):213-225. doi: 10.21037/cdt-20-285.
Nir Uriel, Gabriel Sayer, Shiva Annamalai, Navin K. Kapur, Daniel Burkhoff. Mechanical Unloading in Heart Failure. Journal of the American College of Cardiology 2018; 5(72):569-580. doi:10.1016/j.jacc.2018.05.038.
Ru-tao Bain, Zhen-tao Wang, Wei-yu Li. Immunoadsorption treatment for dilated cardiomyopathy. F PRISMA-compliant systematic review and meta-analysis. Medicine (Baltimore) 2021. 100(26):e26475. doi:10.1097/MD.0000000000026475.
Ковтун Г.І. Хірургічне ремоделювання лівого шлуночка при термінальній стадії серцевої недостатності у хворих, що знаходяться на листі очікування трансплантації. Київ. 2013. 131 с.
Jonas Pausch, Tatiana Sequeira Gross, Hermann Reichenspurner, Evaldas Girdauskas. Left ventricular reverse remodeling after successful subannular mitral valve repair in end-stage heart failure: a case report. European Heart Journal 2020. 4:1-5. doi:10.1093/ehjcr/ytaa087.
Vasileios Kamperidis, Suzanne E van Wijngaarden, Philippe J van Rosendael, et al. Mitral valve repair for secondary mitral regurgitation in non-ischaemic dilated cardiomyopathy is associated with left ventricular reverse remodelling and increase of forward fl ow. European Heart Journal – Cardiovascular Imaging 2018. 2(19):208-215. doi:10.1093/ehjci/jex011.
Chamling B, Könemann S, Dörr M, Felix S.B. Immunomodulation and Immunoadsorption in Infl ammatory Dilated Cardiomyopathy. In: Caforio, A. (eds) Myocarditis. Springer, Cham; 2020. 353p. doi:10.1007/978-3-030-35276-9_15.
Brit Long, Jennifer Robertson, Alex Koyfman, William Brady. Left ventricular assist devices and their complications: A review for emergency clinicians. The American Journal of Emergency Medicine 2019; 8(37):1562-1570. doi:10.1016/j.ajem.2019.04.050.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
a. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
b. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
c. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
