ПЕРІОПЕРАЦІЙНИЙ МЕТАБОЛІЗМ ПАЦІЄНТІВ З ГРИЖЕЮ СТРАВОХІДНОГО ОТВОРУ ДІАФРАГМИ

Анотація

Актуальним являється вивчення періопераційних змін метаболізму у пацієнтів при лапароскопічних хірургічних втручаннях у зв’язку з грижею стравохідного отвору діафрагми (ГСОД).

Мета дослідження. Вивчити періопераційний метаболізм у пацієнтів з ГСОД та оцінити можливості його корекції.

Матеріал і методи. Дослідження було проспективним, не рандомізованим. Досліджено 127 пацієнтів, яким проводилися лапароскопічні операції у зв’язку з ГСОД, віком 31-76 років (ч-59, ж-68). Передопераційний ризик – ASA II-ІІІ. Загальне знеболення з використанням інгаляційного анестетика севофлюрана та наркотичного анальгетика фентанілу в умовах низько-поточної штучної вентиляції легень. Періопераційна інтенсивна терапія проводилася згідно з Міжнародними стандартами безпечної анестезіологічної практики WFSA (World Federation of Societies of Anesthesiologists, 2010). В групі І (n=61) проводився ретроспективний енергоаудит за протоколами знеболювання з історій хвороби та розрахунками непрямої калориметрії з визначенням поточного метаболізму (ПМ) та базального метаболізму (БМ). В групі ІІ (n=66), операційний моніторинг був доповнений використанням непрямої калориметрії з визначенням ПМ, БМ, цільового метаболізму (ЦМ) та ступеню порушення метаболізму (СПМ = 100(ЦМ-ПМ)/ЦМ)%, а інтенсивна терапія доповнена додатковою інфузійною терапією та глюкокортикоїдами, з урахуванням динаміки змін метаболізму.

Результати. Вихідні показники метаболізму в обох групах були без порушення і значно перевищували базальний рівень (в групі І – на 30,5%, в групі ІІ – на 28,8%) та мали значення: в групі І – 749±12 кал×хв^-1×м^-2, у групі ІІ – 756±13 кал×хв^-1×м^-2. В обох групах, на етапі зворотного положення Тренделенбурга, накладанні пневмоперитонеума та початку операції, були суттєві порушення метаболізму зі зниженням його до базального рівня. У пацієнтів групи І спостерігалось повільне відновлення ПМ, значення якого на момент пробудження лишалось на 7,6 % нижчим від вихідного (р<0,05). У пацієнтів групи ІІ, на фоні посиленої інфузійної терапії та введення глюкокортикоїдів, відновлення ПМ було більш інтенсивним і, на момент пробудження, його значення перевищувало відповідне значення групи І на 10,4 % (р<0,05). При цьому ЦМ та СПМ були не високі та не відрізнялись від вихідних значень. Пацієнти групи ІІ, порівняно з групою І, швидше пробуджувалися та переводилися в палату, а нудота і блювання у них була в 2,7 раз рідше: 7,35 % у групі ІІ і 19,7% у групі І (р<0,05). Через 6 та 12 годин після пробудження, відчуття болю за шкалою ВАШ у групі ІІ, було нижчим, ніж в груп І, відповідно, на 24,3 % та 34,4 % (р < 0,05).

Висновки. Періопераційний енергомоніторинг робить більш безпечним проведення лапароскопічної операції у пацієнтів з ГСОД. Додаткове визначення цільового метаболізму та ступеню порушення метаболізму дозволяє ефективніше будувати періопераційну інтенсивну терапію.