ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ГЕМОДИНАМІКИ В ПЕРІОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ У ПАЦІЄНТІВ В ТОРАКАЛЬНІЙ ХІРУРГІЇ

Анотація

Вступ. Враховуючи пандемію COVID-19 та затримку в діагностиці онкологічних захворювань легень, очікується стрімке збільшення частоти онкологічних захворювань легень з подальшим хірургічним втручанням. Анестезіологічне забезпечення в торакальній хірургії з застосуванням епідурального забезпечення має негативний вплив у вигляді проявів гіпотензії в періопераційному періоді.

Мета: Вивчити особливості впливу різних методів періопераційного знеболення при оперативних втручань на органах дихання, шляхом оцінки показників гемодинаміки та оксигенації.

Матеріали та методи. У рамках відкритого некомерційного рандомізованого контрольованого клінічного дослідження було включено 180 хворих на рак легені, які перенесли торакотомію в КНП «Київська міська клінічна лікарня №17» з 2018 по 2021 рік. Пацієнти були розподілені на чотири групи: Група multimodal analgesia (MA): згідно концепції preemptive analgesia пацієнти отримували 1000 мг парацетамолу в/в за 1 годину до розрізу, а також в/в введення декскетопрофену 50 мг, в післяопераційному періоді декскетопрофен та парацетамол вводились кожні 8 годин, + епідуральне знеболення: введення 40 мг 2 % розчину лідокаїну при встановленні катетера, в післяопераційному періоді – ропівакаїн 2 мг/мл (3-14 мл/год). Група thoracic epidural anagesia (TEA): епідуральне знеболення: введення 40 мг 2 % розчину лідокаїну при встановленні катетера, в післяопераційному – ропівакаїн 2 мг/мл (3-14 мл/год). Група preemptive analgesia (PA): згідно концепції preemptive analgesia – 1000 мг парацетамолу в/в за 1 годину до розрізу, а також в/в введення декскетопрофену 50 мг, в післяопераційному періоді – декскетопрофен та парацетамол вводились кожні 8 годин. Група control (C) : пацієнти отримували декскетопрофен 50 мг та за потреби опіоїдний анальгетик.

Результати. У досліджуваних групах не виявлено статистично значущої різниці за віком, зростом, вагою, ступенем анестезіологічного ризику (ASA), крововтратою, тривалістю та об’ємом оперативного втручання (р>0,05). Відмічено зниження показників гемодинаміки на 10-15 % після встановлення епідурального забезпечення з подальшою потребою в інфузійній терапії перед початком загальної анестезії. В післяопераційному періоді збільшення частоти проявів гіпотензії, свербіжу в місці ін’єкції та затримки сечі в групах МА та ТЕА.

Висновок. Епідуральне знеболення в торакальній хірургії має ряд негативних ускладнень в періопераційному періоді, враховуючи відсутність статистичної різниці (р>0,05) в групах за показниками оксигенації, використання мультимодального підходу без застосування епідурального забезпечення знижує частоту ускладнень на всіх етапах комплексного лікування пацієнтів.