ПЕРЕВАГИ ВВЕДЕННЯ В БОКОВОМУ ПОЛОЖЕННІ ГІПЕРБАРИЧНОГО БУПІВАКАЇНУ ПРИ СПІНАЛЬНІЙ АНЕСТЕЗІЇ ДЛЯ ОРТОПЕДИЧНИХ ОПЕРАЦІЙ

Анотація

Вступ. Під час проведення операцій на нижніх кінцівках, застосування спінальної анестезії є найчастішим методом знеболення, тому подовження тривалості анестезії та підвищення її безпеки є пріоритетним.

Мета дослідження: подовжити тривалість сенсорного блоку при спінальній анестезії, забезпечуючи збереження її безпеки для пацієнта.

Матеріали та методи. Для проведення дослідження, ми проаналізували використання спінальної анестезії під час оперативних втручань у травматології та ортопедії у 50 пацієнтів, поділених на дві групи дослідження. До І групи дослідження (контроль), увійшло 25 пацієнтів (18 чоловіків, 7 жінок), яким проводилася спінальна анестезія із рекомендованою градаційною дозою місцевого анестетика відповідно до зросту пацієнта з подальшим положенням на спині до 20 хв. До ІІ групи дослідження включили 25 пацієнтів (17 чоловіків, 8 жінок), яким проводилася спінальна анестезія із дозою місцевого анестетика визначеною за зростом пацієнта, з подальшим боковим положенням до 20 хв.

Результати. Тривалість сенсорного блоку у пацієнтів І групи становила 252,2±74,32 хв., а ІІ – 299,2±62,44 хв. відповідно (р = 0.0193). Під час оцінки САТ та ЧСС у обох груп дослідження було визначено зниження середнього артеріального тиску та пульсу після проведення спінальної анестезії, яке було більш виражене при спінальній анестезії з подальшим вкладанням на спину. У обох групах дослідження проводилося порівняння об’єму інфу зійної терапії кристалоїдів під час оперативного втручання. У пацієнтів І групи він склав – 2042±663,9 мл., а у ІІ групі – 2028±600,36 мл. (p=0.938, порівняння проводилося за критерієм Стьюдента). Частота використання мезатону (для корекції гіпотензії при САТ< 65 мм рт ст.) у І групі становила – 0,092±0,016 мл, у ІІ групі – 0,004±0,002 мл. (p – 0.018, порівняння проводилося за критерієм Манна – Уітні). Для корекції брадикардії застосовували атропіну сульфат (ЧСС<50 уд/хв.), у І групі – 0,16±0,031 мл, у ІІ групі – 0,14±0,034 мл. (p – 0.587, порівняння проводилося за критерієм Манна – Уітні).

Висновки. 1. Підбір дози гіпербаричного бупівакаїну залежно від зросту пацієнта забезпечує необхідну ефективність спінальної анестезії. 2. Тривалість моторної та сенсорної блокади достовірно вища на 16 % в групі з боковим положенням пацієнта. 3. При застосуванні гіпербаричного місцевого анестетика для спінальної анестезії в боковому положенні частота розвитку серцево-судинних ускладнень зменшується в порівнянні з контрольною групою.