ОСОБЛИВОСТІ ФАНТОМНОГО БОЛЮ У ПАЦІЄНТІВ З АМПУТАЦІЯМИ КІНЦІВОК ПІСЛЯ ВОГНЕПАЛЬНИХ ПОРАНЕНЬ У РАННЬОМУ ТА ВІДДАЛЕНОМУ ПЕРІОДАХ ЛІКУВАННЯ

Анотація

Фантомний біль є складним клінічним явищем, що виникає у значної частини пацієнтів після ампутації кінцівок. Цей біль, який відчувається у відсутній частині тіла, може суттєво знижувати якість життя пацієнтів і ускладнювати реабілітацію. Згідно з даними літератури, до 85 % пацієнтів після ампутацій стикаються з фантомним болем. В умовах війни в Україні кількість таких пацієнтів значно зросла через високу частоту вогнепальних поранень, що призводять до ампутацій. Окрім соматичних аспектів, фантомний біль тісно пов’язаний із психоемоційними розладами, такими як депресія та посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Ці стани не лише впливають на інтенсивність болю, але й ускладнюють його лікування, посилюючи хронізацію больового синдрому. Зважаючи на це, ефективне лікування фантомного болю вимагає комплексного підходу, що враховує як соматичні, так і психоемоційні фактори, включаючи медикаментозну терапію, фізіотерапевтичні методи та психосоціальну підтримку.

Мета роботи. Вивчити особливості протікання фантомного болю у пацієнтів з ампутаціями кінцівок внаслідок вогнепальних поранень у ранньому та віддаленому періодах для вдосконалення підходів його лікування.

Методи. Дослідження було проведено у Національному військово-медичному клінічному центрі – «Головний військовий клінічний госпіталь». Усі пацієнти з ампутованими кінцівками внаслідок вогнепальних поранень (n=175) були розподілені на дві групи: група 1 (n=101): отримували стандартне лікування у поєднанні з інформаційною анкетою про медикаментозні та немедекаментозні методи і способи, які можна використати для зменшення фантомного болю згідно останніх рекомендацій, група 2 (n=74) – отримували лише стандартне лікування без додаткової інформаційної підтримки. Параметри дослідження включали: інтенсивність болю в балах за шкалою ВАШ, наявність нейропатичного компоненту в балах по опитувальнику DN4, оцінку психоемоційного стану (DEPS, МШПТСР (військовий варіант). Для аналізу даних використовували критерій Манна-Уітні, тест Шапіро-Уілка, багатофакторну логістичну регресію.

Результати дослідження. У ранньому періоді після ампутації пацієнти демонстрували високий рівень інтенсивності болю. Середній показник за ВАШ становив 7,48 ± 1,35 у першій групі та 7,20 ± 1,40 у другій групі (p=0,18). Значення DN4 були високими у обох групах: 5,34 ± 1,46 у першій групі та 4,96 ± 1,16 – у другій (p=0,12). Ці дані свідчать про значний нейропатичний компонент болю у ранньому періоді. Через 3 місяці після ампутації інтенсивність болю за ВАШ знизилася до 4,2 ± 1,8 у першій групі та до 5,1 ± 2,0 у – другій (p=0,03). Через 6 місяців показники становили 4,0 ± 1,5 та 4,8 ± 1,7 відповідно (p=0,04). Частота хронічного болю через 6 місяців була значно нижчою у першій групі (28 % проти 52 %, p=0,02). Показники DEPS і МШПТСР у віддаленому періоді також свідчили про кращий психоемоційний стан у першій групі. Рівень депресії за DEPS знизився до 5,0 ± 1,5 у першій групі та залишався на рівні 6,7 ± 2,0 у другій (p=0,01). Рівень ПТСР за МШПТСР у першій групі становив 82,8 ± 7,4, у другій – 87,2 ± 10,2 (p=0,03).

Висновки. Якісний підхід у лікування пацієнтів з фантомним болем та психоемоційними розладами, які втратили кінцівки внаслідок вогнепальних поранень, повинен включати перш за все всеобізнаність пацієнта про методи і способи досягнення контролю над болем, оскільки такі травми супроводжуються не тільки фізичним болем, але й можуть супроводжуватись посттравматичними та депресивними розладами, що значною мірою впливає на результати лікування такої категорії пацієнтів. Пацієнти, які були проінформовані про способи та методи контролю над болем та психоемоційними розладами, мали кращі результати лікування на стаціонарному етапі в період між етапними хірургічними обробками та на момент виписки зі стаціонару, або переведенні в інший лікувальний заклад, а також у віддаленому періоді.