ВИБІР МІЖ РЕМІФЕНТАНІЛОМ І ДЕКСМЕДЕТОМІДИНОМ ПРИ РИНОПЛАСТИКАХ: СУЧАСНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Анотація

Ринопластика є поширеним естетичним і функціональним втручанням, яке супроводжується ризиком інтраопераційної кровотечі та потребує створення оптимальних умов для роботи хірурга. Одним із ключових методів є контрольована гіпотензія – зниження артеріального тиску приблизно на 30 % від вихідного рівня або підтримання середнього артеріального тиску (MAP) в межах 50–65 мм рт. ст. Серед анестезіологічних препаратів, що дозволяють у контрольований спосіб знизити АТ під час ринопластики, найбільш вивченими є реміфентаніл та дексмедетомідин.

Реміфентаніл, як ультракороткодіючий опіоїд, забезпечує швидке та глибоке зниження тиску, прискорене пробудження та екстубацію, але може спричиняти коливання АТ (симпатичний «відскок») та гіпералгезію. Дексмедетомідин, 2-адренергічний агоніст, забезпечує поступове зниження MAP на 5–15 %, зменшує тахікардію, покращує якість операційного поля, але асоціюється з довшим часом пробудження, залишковою седацією та більш вираженим пригніченням дихання (особливо при болюсному введенні).

Рівень задоволеності пацієнтів і хірургів при застосуванні обох препаратів залишається подібним, побічні ефекти – поодинокі та клінічно незначущі. Узагальнені дані свідчать про подібну ефективність і безпеку, однак реміфентаніл має перевагу при потребі швидкого відновлення, а дексмедетомідин – при пріоритеті стабільності АТ. Вибір залежить від індивідуальних особливостей пацієнта, типу операції та клінічних пріоритетів. Перспективним є поєднання низьких доз обох препаратів для синергії: стабільна гіпотензія, швидке пробудження та мінімальний біль.